Історія створення "Капітанської дочки". Головні герої "Капітанської дочки", жанр твору

Після жорстокого придушення бунтівного повстання військових переселенців в Старій Руссі на початку 30-х років XIX століття Пушкін звертає увагу на «смутні» часи в історії вітчизни. Звідси починається історія створення «Капітанської дочки». Образ заколотника Пугачова заворожує і притягує до себе увагу поета. І ця тема проходить відразу в двох твори Пушкіна: історичному творі «Історія Пугачова» і «Капітанської дочці». Обидва твори присвячені подіям селянської війни 1773-1775 років під проводом Омеляна Пугачова.

Початковий етап: збір інформації, створення «Історії Пугачова»

Історія створення «Капітанської дочки» займає більше 3 років. Першим Пушкін написав твір «Історія Пугачова», для якого він ретельно збирав факти і свідчення. Йому довелося об`їхати кілька губерній у Поволжі та Оренбурзькому краї, де проходило повстання і ще жили свідки тих подій. Указом царя поетові був наданий доступ до секретних документів, що належать до повстання і придушення його владою. Сімейні архіви та приватні колекції документів складали чималу частину джерел інформації. У «Архівних зошитах» Пушкіна є копії іменних указів і листів самого Омеляна Пугачова. Поет спілкувався зі старими, які знали Пугачова і передавали перекази про нього. Поет розпитував, записував, оглядав місця боїв. Всю зібрану інформацію він скрупульозно і пунктуально записав у історичній праці «Історія Пугачова». Невеликий роман розкриває нам одну з найбільш захоплюючих сторінок в російській історії - період Пугачовщини. Ця праця отримав назву «Історія Пугачевского бунту» і вийшов в 1834 році. Лише після створення історичного твору поет приступив до написання художнього - «Капітанської дочки».

Прототипи героїв, побудова сюжетної лінії

Розповідь у романі ведеться від імені молодого офіцера Петра Гриньова, який проходить службу в Білогірської фортеці. Кілька разів автор змінював план твору, по-різному будував сюжет і перейменовував героїв. На початку героєм твору замислювався молодий дворянин, який перейшов на бік Пугачова. Поет вивчав історію дворянина Шванвіча, який добровільно перейшов на бік повсталих, і офіцера Башарина, що попав в полон до Пугачова. На підставі їх справжніх справ сформувалися два діючих особи, одна з яких - дворянин, що став зрадником, чий образ вимагав проходження через морально-цензурні перепони того часу. Можна сказати, що прототипом Швабрина послужив офіцер Швановіч. Це прізвище згадувалося в царському указі «Про покарання страту зрадника бунтівника і самозванця Пугачова і його спільників». А головні герой «Капітанської дочки» Гриньов був створений автором на підставі дійсної історії офіцера, взятого під варту владою. Його підозрювали у зв`язках з Омеляном Пугачовим, але пізніше це не підтвердилося, офіцер був визнаний невинним і звільнений.

Публікація та історія створення «Капітанської дочки» Пушкіна

Для Пушкіна висвітлення такої гострої політичної теми було непростим працею, про що говорить історія створення «Капітанської дочки»: численні зміни в побудові плану твору, зміна імен героїв і сюжетної лінії.

Оповідання «Капітанська дочка» вперше згадується в середині 1832. Сам твір з`явилося у пресі в грудні 1836 в журналі «Современник» без підпису автора. Однак цензурою була заборонена публікація глави про бунт селян у селі Гриньова, яку сам поет пізніше називав «Пропущена глава». У Пушкіна створення «Капітанської дочки» зайняло останні роки його життя, після виходу твору в друк поет трагічно загинув на дуелі.

Олександру Сергійовичу довелося докласти чимало сил, щоб створити персонажів. Він звертався до неопублікованих документів, сімейним архівів, яро вивчав історію повстання під проводом Омеляна Пугачова. Пушкін відвідав безліч міст Поволжя, включаючи Казань і Астрахань, де починалися «подвиги» бунтаря. Він навіть знайшов родичів учасників, щоб більш достовірно вивчити всю інформацію. З отриманих матеріалів було складено історичний твір «Історія Пугачова», яка і була використана ним же для створення свого Пугачова для «Капітанської дочки». Доводилося одночасно думати про цензуру і персонажі, який суперечив не тільки морально-етичним цінностям того часу, але і піднімав політичні дискусії. Його дворянин-відщепенець спочатку повинен був стати на бік Пугачова, але ще в ході збору інформації план змінювався багато разів.

У підсумку довелося розділити персонажа на двох - «світлого» та «темного», тобто захисника Гриньова і зрадника Швабрина. Швабрин увібрав в себе всі найгірші якості, починаючи від зради і закінчуючи боягузтвом.

Світ героїв «Капітанської дочки»

Поетові вдалося описати на сторінках повісті істинно російські якості і риси характеру. Пушкіну дуже чітко і барвисто вдається передавати протилежності характерів людей з одного стану. У творі «Онєгін» він яскраво описав протилежні типажі дворянства в образах Тетяни та Онєгіна, а в «Капітанської дочці» йому вдалося показати протилежність характерів типажів російського селянства: розсудливий, відданий господарям, розсудливий і обачливий Савельич і бунтівний, шалений, непокірний Пугачов. У повісті «Капітанська дочка» характеристика героїв дається дуже правдоподібно і виразно.

Дворянин Гриньов

Особливої уваги в нашій розповіді заслуговують персонажі головні. Герой «Капітанської дочки» молодий офіцер Гриньов, від імені якого ведеться розповідь, вихований у стародавніх традиціях. Він був відданий з малих років на піклування Савельїча, вплив якого тільки посилилося після вигнання з учителів француза Бопре. Ще не народившись на світ, Петро був записаний в Семенівський полк сержантом, що визначило все його майбутнє.

Петро Олексійович Гриньов - головний герой «Капітанської дочки» - був створений за образом реальної людини, відомості про який Пушкін знайшов в архівних документах епохи пугачовщини. Прототип Гриньова - офіцер Башарин, який потрапив у полон до повстанців і втік з нього. Створення повісті «Капітанська дочка» супроводжувалося зміною прізвища героя. Вона змінювалася кілька разів (Буланін, Валуєв), поки автор не зупинився на Гриневе. З образом головного героя пов`язані милосердя, «сімейна думка», вільний вибір в непростих і жорстких обставинах.

Описуючи устами Гриньова страшні наслідки Пугачовщини, Пушкін називає бунт безглуздим і нещадним. Гори мертвих тіл, купа народу, закутого в ланцюги, забитого батогами і повішеного - ось страшні наслідки повстання. Бачачи пограбовані і розорені селища, пожежі, ні в чому не винних жертв, Гриньов вигукує: «Не приведи Бог бачити російський бунт, безглуздий і нещадний».

Кріпосний Савельич

Створення повісті «Капітанська дочка» було б неможливим без яскравого образу вихідця з народу. Кріпосний Савельич свято вірив, що народжений лише для того, щоб служити своєму панові. Інше життя він собі й уявити не міг. Але його служіння панам - це не раболіпство, він сповнений почуття власної гідності і благородства.

Савельич багатий внутрішнім душевним теплом, безкорисливої прихильністю і самопожертвою. Свого молодого господаря він любить по-батьківськи, піклується про нього і страждає від несправедливих докорів на свою адресу. Цей старий страждає від самотності, адже все своє життя він присвятив служінню панам.

Бунтівник Пугачов

Інший яскравий образ російського характеру поетові вдалося передати через Омеляна Пугачова. Цей герой «Капітанської дочки» розглядається Пушкіним з двох різних сторін. Один Пугачов - це розумний, з великою кмітливістю і проникливий мужик, якого ми бачимо як простої людини, описаного в особистих відносинах з Гриньовим. Він пам`ятає добро, надану йому, і відчуває глибоку вдячність. Інший Пугачов - жорстокий і нещадний кат, що відправляє людей на шибеницю і стратив немолоду вдову коменданта Миронова. Ця сторона Пугачова - огидна, що вражає своєю кривавою жорстокістю.

Оповідання «Капітанська дочка» дає зрозуміти, що Пугачов - лиходій мимоволі. Він обраний на роль «вожатого» старійшинами і після був відданий ними ж. Сам же Пугачов вважав, що Росії було призначено бути покараною через його окаянство. Він розумів, що приречений, що він лише гравець головної ролі в бунтівній стихії. Але в той же час Пугачов не бездушний маріонетка в руках старійшин, він докладає всіх мужність, наполегливість і душевні сили для успіху повстання.

Антагоніст головного героя - Швабрин

Дворянин Швабрин, герой «Капітанської дочки», ще один реальна людина, згадки про який знайдені Пушкіним в архівних документах. На противагу благородному і чесному Гриньова, Швабрін - негідник з безчесної душею. Він легко переходить на сторону Пугачова, як тільки той захопив Бєлгородську фортецю. Силою він намагається добитися Машиного розташування.

Але в той же час Швабрин далеко не дурний, він дотепний і цікавий співрозмовник, який потрапив на службу до Бєлгородської фортеця за любов до дуельним поєдинків. Саме через Швабрина Гриньов потрапляє під підозру в зраді і ледь не позбавляється життя.

Капітанська дочка Марія Миронова

Оповідання «Капітанська дочка» оповідає також про кохання у нелегкий час народного повстання. Головна героїня «Капітанської дочки» - Марія Миронова, вихована на французьких романах бесприданница, дочка капітана Білогірської фортеці. Саме через неї б`ються на дуелі Гриньов і Швабрин, хоча вона не може належати жодному з них. Петруше батьки заборонили навіть і думати про одруження на безприданниці, а негідникові Швабрину, який практично виграв дуель, немає місця в серці дівчини.

Вона не піддалася йому під час захоплення фортеці, коли він силою намагався домогтися її прихильності. У Маші зібрані всі кращі риси характеру російської жінки - невинність і чистота вдачі, душевне тепло, терпіння і готовність до самопожертви, стійкість духу і вміння не зраджувати своїм принципам. Заради порятунку Маші з рук Швабрина Гриньов йде до Пугачова просити його про звільнення коханої.

Опис подій у повісті

Опис подій засновано на мемуарах п`ятдесятирічного дворянина Гриньова Петра Олексійовича. Вони були написані під час правління імператора Олександра і присвячені повстанню селян під проводом Омеляна Пугачова. З волі долі молодому офіцеру довелося взяти в ньому мимовільну участь.

Дитинство Петруши

Починається історія «Капітанської дочки» з іронічних спогадів Петра Андрійовича про своє дитинство. Його батько - відставний прем`єр-майор, мати - дочка бідного дворянина. Усі вісім братів і сестер Петруши померли ще в дитинстві, а сам герой був записаний в Семенівський полк сержантом ще в утробі матері. У п`ять років до хлопчика приставляють стременного Савелича, якого шанують Петруше в дядьки. Під його початком він навчився російської грамоті і «міг тверезо судити про властивості хорта кобеля». Після молодому панові був виписаний в учителя француз Бопре, учітельсвованіе якого завершилося ганебним вигнанням за пияцтво і псування дворових дівок.

Юний Петруша живе безтурботним життям до шістнадцяти років, ганяє голубів і грає в чехарду. У сімнадцять років батько вирішує відправити недоростка на службу, але не в Семенівський полк, а в діючу армію, щоб він нюхнув пороху. Це послужило приводом для розчарування молодого дворянина, який сподівався на веселощі і безтурботне життя в столиці.

Служба офіцера Гриньова

По дорозі до Оренбурга барин зі своїм слугою потрапляють в сильний буран, і зовсім уже було заблукали, коли назустріч їм попадався чорнобородий циган, який вивів їх до вміти. По дорозі до житла Петру Андрійовичу сниться пророчий і моторошний сон. Вдячний Гриньов віддає своєму рятівникові заячий кожух і пригощає склянкою вина. Після взаємних подяк циган і Гриньов розлучаються.

Прибувши на місце, Петро з подивом виявив, що Білгородська фортеця зовсім не схожа на неприступний бастіон - це всього лише мила невелике село за дерев`яним парканом. Замість веселих солдат - військові інваліди, а замість грізної артилерії - старенька гармата, в жерло якої забитий старий сміття.

Начальник фортеці - чесний і добрий офіцер Миронов - не сильний в освіті і знаходиться повністю під впливом своєї дружини. Дружина заправляє фортецею як своїм домашнім господарством. Миронови приймають молодого Петрушу як рідного, і він сам прив`язується до них і закохується в їхню дочку Марію. Необтяжлива служба має до читання книг і віршування.

На початку служби Петро Гриньов відчуває дружню симпатію до поручику Швабрину, який близький йому за освітою і родом занять. Але уїдливість Швабрина, з якою він розкритикував вірші Гриньова, послужила приводом для сварки між ними, а брудні натяки в сторони Маші - приводом для дуелі, в ході якої Гриньов був підло поранений Швабріним.

За пораненим Петром доглядає Марія, і вони признаються один одному у взаємних почуттях. Петро пише листа батькам, запитуючи їх благословення на одруження. Однак, дізнавшись, що Марія не має приданого, батько забороняє синові і думати про дівчину.

Повстання Пугачова

Створення «Капітанської дочки» пов`язане з народним повстанням. У повісті події розвивалися таким чином. У кріпак селі спійманий німий башкир з обурливими листами. Жителі Білогірської фортеці з острахом чекають нападу повсталих селян на чолі з Пугачовим. І напад бунтівників відбулося несподівано, при першому ж військовому нападі фортеця здала свої позиції. Жителі вийшли назустріч Пугачову з хлібом-сіллю, і їх ведуть на міську площу для присяги новому «государю». Комендант і його дружина гинуть, відмовившись присягати самозванцю Пугачову. Гриньова чекає шибениця, але пізніше сам Омелян милує його, дізнавшись у ньому того попутника, якого він врятував в буран і отримав в дар від нього заячу шубу.

Пугачов відпускає офіцера, і той пускається за підмогою в бік Оренбурга. Він хоче врятувати з полону хвору Машу, яку попадя видає за свою племінницю. Він сильно переживає за її безпеку, адже комендантом призначений Швабрін, який перейшов на бік заколотників. В Оренбурзі не прийняли всерйоз його донесення і відмовили в допомозі. І незабаром сам місто опинилося в довгій облозі. Випадково до Гриньова потрапляє лист Маші з проханням про допомогу, і він знову прямує до фортеці. Там за допомогою Пугачова він звільняє Машу, а сам потрапляє під підозру в шпигунстві з подачі все того ж Швабрина.

Від вічної заслання в Сибір Гриньова рятує Маша, яка щиро все розповіла імператриці, і та помилувала Петра Андрійовича.

Заключний аналіз

Основний текст повісті складений із записок Петра Андрійовича Гриньова. Критиками була дана повісті «Капітанська дочка» характеристика наступна: це історично важливе розповідь. Епоха Пугачовщини побачена очима дворянина, який дав присягу на вірність імператриці і свято дотримувався своєму обов`язку офіцера. І навіть у важкій ситуації, серед гір мертвих тіл і моря народної крові, він не порушив даного слова і зберіг честь мундира.

Народне повстання під проводом Пугачова розглядається в «Капітанської дочці» як національна трагедія. Пушкін протиставляє народ і влада.

Критики називають оповідання «Капітанська дочка» вершиною художньої прози Пушкіна. У творі зажили справді російські характери і типажі. Всю поезію Пушкіна пронизує бунтівний дух, він переступає рамки буденності. І в повісті, в оповіданні про бунт Пугачова, поет оспівує вільність і заколот. Російські класики дали повісті «Капітанська дочка» відгук позитивний. Ще одним шедевром поповнилася російська література.

«Капітанська дочка»: жанрова приналежність

Чи можна вважати, що у розповіді «Капітанська дочка» жанр історичного роману? Адже сам поет вважав, що освятив у своєму творі цілу історичну епоху, він міг би вважати його романом. Однак за обсягом, прийнятому в літературознавстві, твір відносять до повістей. Небагато критики визнають, що «Капітанська дочка» - роман, частіше її називають повістю або розповіддю.

«Капітанська дочка» в театрі і на постановках

На сьогоднішній день здійснено безліч театральних і кінопостановок повісті «Капітанська дочка». Найбільш популярним став художній фільм Павла Рєзнікова з однойменною назвою. Картина була випущена в 1978 році і по суті є кіноспектакль. Ролі головних персонажів отримали відомі і звичні для телеглядачів актори. Незвичайність акторської гри полягає в тому, що ніхто не вживається в образ, нікому не накладають особливого гриму, і взагалі немає нічого, що пов`язувало б акторів і книгу, крім тексту. Саме текст і створює настрій, змушує глядача проникнутися, а актори просто читають його своїм голосом. Незважаючи на всю неординарність постановки повісті «Капітанська дочка», відгуки картина отримала приголомшливі. Багато театри досі слідують за принципом одного тільки читання тексту Пушкіна.

Така, в загальних рисах, історія створення повісті "Капітанська дочка" А. С. Пушкіна.