Вивчаємо творча спадщина: Пушкін, «Капітанська дочка»

А.С.Пушкин стоїть не тільки біля витоків нашої вітчизняної поезії, а й прози. Його твори чудові і самі по собі, і як зразки реалістичних, психологічних текстів, у яких гармонійно поєднуються смислова мудрість, жвавість і виразність мови, точність в зображення характерів, ненав`язливість, дружелюбне, довірливе ставлення до читачів.

Історія написання

Трепетне, шанобливе ставлення до історії свого роду, своєї країни, «любов до рідного попелища» - в цьому весь Пушкін. «Капітанська дочка» його є першим в російській літературі твором на історичну тематику. До виходу її в світ російська белетристика носила виключно поверхневий, розважальний характер. А зміст її зводилося до містичних і страшним епізодами, обрамленим як в рамку в вільно витлумачені колізії історії. По іншому шляху пішов Пушкін. «Капітанська дочка» у нього - саме історична проза, і вигадана сюжетна канва з життєпису Петра Гриньова і Маші Миронової - всього лише фон, на якому яскраво і опукло вимальовується головна фігура повісті - бунтівний бунтівник Омелян Пугачов. Події селянського повстання і вибухнула за ним народної війни 1773-75 рр. - Ось предмет дослідження, який займає уяву і розум письменника. Недарма так серйозно і ретельно працював в архівах Пушкін. «Капітанська дочка» створювалася після поїздки автора на Урал, в місця, де колись хазяйнував «Петро III», як називав себе Пугачов. Олександр Сергійович записував оповіді про «правлінні Емельки», пісні про нього, легенди, які передавалися з вуст у вуста очевидцями і учасниками подій. Весь зібраний матеріал допоміг письменнику створити дійсно правдиве історичне полотно, яке було опубліковано в одному з номерів журналу «Современник» за 1836. Правда, тоді своє авторство не вказав Пушкін: «Капітанська дочка» виявилася досить крамольним твором, і навіть окрема глава, в якій описувався бунт селян грінёвской села, включена в загальний текст не була.

Фабула і сюжет

Згадаймо основні сюжетні моменти твору. Оповідання ведеться від імені головного (вигаданого) персонажа - Петра Гриньова. Він дворянин із старовинного, небагатого роду. Батько його, відставний військовий офіцер, людина строгих правил, принциповий і чесний, відправляє сина на службу в дальній гарнізон, щоб той мужнів, виховував у собі характер і волю, ставав справжнім захисником віри християнської, царя і вітчизни. Так повість Пушкіна «Капітанська дочка» піднімає, з одного боку, актуальну для того часу тему виховання молодого дворянського покоління, а, з іншого, тему честі і гідності, віри собі, своєму моральному кодексу, своїм переконанням. Реалізуються вони в напутніх словах, сказаних Петруше батьком при прощанні: «Бережи честь змолоду». По дорозі в Білогірську міцність, після різноманітних пригод, під час степового бурану Гриньов зустрічається з тим, хто кілька разів докорінно змінить його долю - з Пугачовим, тоді - волоцюгою-вожатим. Подарований «шельмі» заячий кожушок послужить незабаром Петруше хорошу службу. У фортеці з Гриневим відбулося чимало різних подій, що зробили важливий вплив на формування його морального і розумового вигляду. З недалекого недоростка він перетворюється на серйозного, стриманого, чесну, порядну дворянина і людини. Яскравими прикладами цього стали відносини з Машею, поведінка при захисті фортеці і в полоні у Пугачова, поведінка в висновок, в якому молода людина виявилася за доносом Швабрина. Але «проникливого читача» було ясно, що головна особа твори Пушкіна «Капітанська дочка» все ж, не Гриньов або Маша, навіть не «добра дама» Катерина II, а «каторжник, бандит і розбійник» козак Омелян. Він залишає в живих Петра, вміючи цінувати і зрозуміти мужність його-рятує від Швабрина Машу, дочка своїх протівніков- влаштовує їх щасливу долю.

Основні теми твору

Повість «Капітанська дочка» - твір багатоплановий. У ньому розглядаються соціально-історичні проблеми послепетровской епохи. Протистояння державної влади та народу, ставлення самодержавства до народу - все це проявилося досить яскраво і зримо. Теми, що піднімаються в повісті, можна віднести до універсальних, загальнолюдських. Це честь, вірність в любові і дружбі, благородство, душевна чистота. А також тема історичної правди, яка вище станових і інших забобонів.