Мемуари - це Значення слова "мемуари"

Мемуари - це чудовий привід розповісти нащадкам про правдивих подіях свого часу. Це аналіз власної особистості, виявлення причинно-наслідкових зв`язків життя. Емоційна насиченість розповіді допоможе перейнятися духом епохи, зрозуміти суть думок автора. Значимий життєвий досвід робить мемуари безцінним прикладом для майбутніх поколінь.

Походження слова

Слово «мемуари» походить від французького memoires, що перекладається як «спогади». Це слово вперше з`являється в 1896 році. «Енциклопедичний словник» Ф. А. Брокгауза та І. Є. Ефрона розповідає про жанрах мемуарної літератури.

Мемуари - це документальна література. Для них характерно розповідь від першої особи - учасника або свідка описаних подій. Мемуари - це свого роду сповідальна проза. Вони передають настрій епохи, світогляд людей, культуру країни. Вони здатні розповісти про події того часу, якими їх бачить автор.

Автобіографічна сповідь людини несе оцінне сприйняття свого часу: оточуючих людей, їх статусу і звичок, умонастрої і думок. Мемуари можна віднести за жанром до біографії, історичної прози, нарису. Але документальність, реалістичність наближає мемуарну літературу до особистих щоденникам, листам, заміток.

Що таке мемуари?

Мемуари - це записки реальної людини. Його суб`єктивне сприйняття фактів, подій, відносин, людей. Мемуари завжди були джерелом для відтворення історичної картинки певної епохи.

У таких літературних сповідях, крім особистих взаємин, можна прочитати про естетичні, духовних уподобань людей того часу. Саме своєю суб`єктивною думкою відрізняються мемуари від історичних хронік. Вони цікаві тим, як конкретна людина сприймає навколишню дійсність. Але це часом і заважає сприйняттю часу. Оцінне сприйняття людини може бути упередженим. Тому так важлива для літературної сповіді особистість автора, його освіту, склад розуму.

З появою писемності людині було цікаво записувати свої думки, робити нотатки про події. Мемуари утворилися як жанр в XVI-XVII столітті, коли прийшло усвідомлення неповторності кожної людської особистості. Цінність авторської думки стала поштовхом до написання літературної сповіді. Люди через свою особисту думку передавали аромат часу.

Хто писав мемуари?

Особливу цінність представляють мемуари генералів, відомих політиків. Вони допомагають відтворити арену битв або політичних конфліктів. Придворна життя, дипломатичні інтриги, релігійні скандали описуються в нарисах Маргарити де Валуа, герцога де Рогана, Ларошфуко, Людовика де Конде. Навіть кати в XVI сторіччі писали мемуари.

У наполеонівську епоху майже всі генерали і наближені до імператора залишили після себе цікаві літературні замітки.

Російські мемуари починають свою розповідь ще з смутного часу. Вони являють собою звичайну хронологію подій. За Петра I масовий сплеск документальних записок викликало протистояння Петра і царівни Софії. Пізніше військові походи, взяття міст описані сучасниками царя.

Далі жанр все більше набирає обертів. У Росії правління кожного з царів і цариць описано їх наближеними і родичами.

При Катерині II мемуари знайшли чітку конструкцію. У них записують звичаї часу, політичні розбіжності, даються соціальні характеристики.

У наш час літературна сповідь стала важливою частиною відомих осіб. Актори, військові, політики, дипломати, лікарі, медіуми намагаються залишити після себе слід в літературній творчості. Г. Форд, А. Крісті, Д. Рокфеллер, Т. Окуневський, М. Горбачов, Г. Вишневська, М. Владі - опис життя, подій, цікаві зустрічі і роздуми здатний увібрати в себе жанр мемуарів.

Для чого пишуть мемуари?

Значення слова «мемуари» має на увазі міркування, спогади конкретної людини. Замислюючись про прожите життя, людям властиво підбивати підсумки, намагатися виправдати себе або шкодувати про вчинені вчинках. У літньому віці найчастіше приходить бажання написати про своє життя, поділитися з новим поколінням своїми помилками і перемогами.

Для відомих людей літературна сповідь - привід розповісти про захоплюючі або значимі події, доленосних зустрічах. Хтось прагне описати свій нелегкий шлях, хтось намагається виправдатися, хтось намагається заробити грошей на безбідну старість.

Найчастіше мемуари пишуться для того, щоб знову пережити свою молодість, згадати її важливі віхи, смішні або сумні моменти.