Кавказький бранець. План розповіді

Лев Миколайович Толстой, як визнаний класик, докладно вивчається в шкільній програмі літератури.

У числі написаних ним і викладаються тепер творів кілька окремо варто «Кавказький полонений». План розповіді розглянемо трохи далі. Але для початку слід дізнатися контекст появи цього твору.

Азбука

Як відомо, розповідь був написаний спеціально для його знаменитої «Абетки», над якою Толстой працював протягом багатьох років. Він хотів дати хлопцям підростаючого покоління максимально ефективні інструменти для вивчення рідної мови, в тому числі використовуючи свій письменницький талант, щоб пробудити в них спрагу знання.

Дійсно, якщо розглянути цитатний план розповіді «Кавказький полонений», можна побачити максимальну простоту сюжету і дуже лаконічний і доступну мову. При цьому акцент на моралі, за який письменника так не любили сучасники, тут використовується дуже раціонально. Діти, читаючи розповідь, виявляють нехитру історію про дружбу, довірі, співчутті і взаємовиручку. Саме такий підхід давав можливість вбивати навіть не двох зайців відразу.

Що стосується мови, то це окрема розмова. Сам Толстой відзначав новизну стилю, використаного ним при написанні оповідань для «Абетки». І за свідченнями сучасників дуже пишався тим, що вийшло в цій серії. Розглянемо і ми його трохи більш пильно.

Передісторія

Знову ж за свідченнями сучасників, приводом для зав`язки оповідання «Кавказький полонений», план якого є прямолінійним і нехитрим, стало подія, що трапилася з письменником по молодості під час його служби в тих місцях. Вони з другом-чеченцем напоролися на вороже налаштованих місцевих горян, сутичка з якими завершилася набагато нешкідливіше, ніж потім розвиває Толстой у своїй розповіді. Як би там не було, прецедент залишився у письменника про запас, і, як у будь-якого поважного професіонала в цій області, вилився в добротний розповідь, який і тепер діти вивчають, щоб краще освоїти російську мову.

План розповіді

В інтернеті гуляє хороший цитатний план розповіді «Кавказький полонений». Однак ми розглянемо його трохи докладніше і своїми словами. Служив головний герой на Кавказі. Одного разу довелося йому потрапити в полон до місцевих горянам, проти яких довелося воювати йому за службовим обов`язком. Полон з ним поділяв товариш, який підвів його в момент сутички і полону. Першою в`язницею укладених виявився звичайний сарай, де їм було достатньо привільно, тому спроба втечі була зроблена досить оперативно.

Втеча вони організували досить невміло, в результаті чого, знову з вини другого полоненого, вони попалися і були засаджені в яму, бігти з якої годі було й мріяти, якби не величезна воля до свободи головного героя оповідання «Кавказький полонений». План другого втечі йому вдалося-таки здійснити, завдяки допомозі дочки горця, який тримав бранців у ямі. Другий бранець до того часу виявився глибокій апатії і не став бігти, що, за великим рахунком, і врятувало головного героя. Оскільки всі попередні невдачі його були викликані явним малодушністю невдалого товариша по полоні.

Враження

Розповідь «Кавказький полонений», план якого ми коротенько розібрали, наповнений чудовими образами, даними буквально в одному-двох штрихах. Мова твору дійсно незвичайний. Також написаний штрихами, рівними і проникливими. Відчувається не тільки рука майстра, але і чітке прагнення показати, на що здатний російську мову в вмілому використанні.

Це було відзначено багатьма критиками відразу після публікації оповідання. Стилістична простота, вивіреність стилю, ясний мову, чітко викладена тема. «Кавказький полонений» є зразком незамутненим, видати яку може тільки справжній професіонал і майстер своєї справи. Яскравий приклад чистої прози без жодного натяку на витіюватість і вже тим більше будь-якої психологічний підтекст. Вся справа в тому, що Толстой був упевнений: дітей не обдуриш, їм потрібна тільки правда. Що він і видав легко і невимушено.

Висновок

Що не кажи, чудовий письменник - Л. Толстой. «Кавказький полонений» - далеко не єдиний шедевр знаменитого російського класика. Можна годинами розповідати про великого спадщині цього знаменитого на весь світ мораліста. Однак тут він весь, у своїй нескаламученої чистоті і любові до російської мови, до російського людині.

Багатьом сучасникам він не подобався, комусь із заздрості, комусь з корисливих міркувань. Однак довгі роки він залишався поборником правди в літературі, людиною, завжди шукають ідеал. За це, напевно, діставалося йому і від критиків. Як би там не було, мірилом якості друкованого слова завжди є кількість перевидань. Що стосується «Кавказького бранця», то цього числа вже й не злічити. Тому як підростаючому поколінню, так і підростаючим письменникам слід знати, як творили великі, щоб звеличити російське слово ще вище.