Афанасій Фет: "Шепіт, боязке дихання". Аналіз
Одним з найбільш знаменитих віршів Панаса Опанасовича Фета, що увібрали в себе найбільш характерні прийоми автора, є "Шепіт, боязке дихання ...". Аналіз даного вірші слід почати з тієї атмосфери, яку малює перед нами поеет. Автор створює ефект плавної динаміки, не використовуючи при цьому жодного дієслова: "колиханье сонного струмка", "зміни милого особи". Тут проявляється знаменита "безглагольнимі", якою славився Фет.
"Шепіт, боязке дихання", аналіз якого предпринимался багатьма літературознавцями, відрізняється також поділом переживань ліричного героя: перший рядочки цілком присвячено звукам (до них належать і шепіт, і подих, і солов`їна пісня), у другому описуються візуальні образи (світло і тіні, особа коханої), а у фіналі вірша - чуттєві переживання героя.
При цьому в останньому рядку зоря грає кульмінаційну роль, підбиваючи всі почуття героя до їх вищій точці.
Ліричний герой проходить чуттєву градацію від "боязких" шепоту і дихання до "цілування і сліз" до зорі, причому цей шлях показаний у вигляді окремих, що змінюють один одного кадрів - поет дозволяє нам самостійно намалювати в уяві образи вірша "Шепіт, боязке дихання". Аналіз вірша неможливий без звернення уваги на нарочите повторення елементів в рядках "Світло нічний, нічні тіні. Тіні без кінця", яке створює елемент статичності серед змінюваних картин ночі. З його допомогою автор показує "нескінченну" протяжність часу для закоханих, що дуже важливо для ліричного героя.
"Шепіт, боязке дихання", аналіз якого ми проводимо, прийнято відносити до творів любовної лірики Фета. Але, як і в інших характерних творах цього поета, поруч з чуттєвими переживаннями ліричного героя сусідять спостереження за станами природи. Автор чергує два цих джерела вражень для створення цілісної картини. Таким чином поет показує, що людські почуття те саме що світу природи. У фіналі вони об`єднуються в єдине ціле рядком "І зоря, зоря!" Це слово тут вжито як у буквальному, так і в переносному сенсі (і тому двічі). Мова йде про "зорі любові", що супроводжується ранковою зорею. Спочатку доповнюють один одного, світ природи і світ почуттів зливаються тут воєдино в образі нового початку.
Епітети, використовувані автором ("чарівних змін", "боязке дихання", "милого особи"), показують ніжність відносин між закоханими.
І схоже почуття ми бачимо відносно ліричного героя до природи - зменшувально-пестливе "хмарки", "срібло струмка".
Ми бачимо, що не тільки автор, але і його персонаж сприймають навколишній і внутрішній світ як єдине ціле.
І важливо враховувати цю особливість погляду поета, будуючи аналіз.
"Шепіт, боязке дихання" - одне з ключових творів лірики Фета.
У ньому автор створює за допомогою образів "застиглих миттєвостей" картину розвитку людських почуттів та їх зв`язку з навколишньою природою.
Не дарма багато музикантів (Римський-Корсаков, Балакірєв, Метнер та інші) відзначили саме цей вірш для створення своїх композицій.