Що таке антикорупційна політика? До яких результатів призводить?

Боротьба з корупцією нині стала темою модною. Чи не розмірковує про це тільки ледачий. Але чи всі розуміють, що таке антикорупційна політика? Які заходи вона в себе включає, для чого і як проводиться? Швидше за все, крім звичайних обивательських пліток, неспеціаліст з даного питання нічого сказати не може. Давайте підвищимо свій освітній рівень.

Поняття

Для початку необхідно визначитися зі змістом слів. «Антикорупційна політика» - термін звучить грізно, але не зовсім зрозуміло. Ясно, що дане словосполучення говорить про дії держави, що бореться з негативними явищами. Політика відображає дії влади в певній галузі. «Антикорупційна» - це слово говорить саме про напрямок діяльності держави. Воно бореться з тими, хто нечистий на руку. Виходить, що антикорупційна політика являє собою комплекс заходів, спрямованих на виявлення та усунення негативних процесів у суспільстві. У першу чергу їх необхідно позначити. Тобто, документально визначити, які дії вважаються корупційними. Це повинно знайти відображення в законодавстві країни. Значить, кожна держава зобов`язана прийняти відповідний документ. У ньому декларується розуміння даним суспільством цього явища. До речі, у зв`язку з глобалізацією воно набуває уніфікований характер. Це означає, що в більшості демократичних держав становище про антикорупційну політику відповідає прийнятому у всьому світі відношенню до даного питання.

Суб`єкти

Перш ніж боротися з будь-яким явищем, його необхідно вивчити. Антикорупційна політика починається саме з цього. Спеціальні інститути держави вивчають і виявляють ризики, що сприяють створенню умов для негативних проявів. Закон починається з визначення корупції. Далі слід виявити суб`єкти, що у даних процесах. Адже далеко не кожна людина має можливість взяти участь у корупційних діях (як би комусь цього не хотілося). Отримати незаконні привілеї або грошові кошти можна тільки за певних умов. Тобто суб`єктом корупційного діяння стає особа, наділена повноваженнями. Прийнято вважати, що це людина, що займає державну посаду. Не зовсім так. Корупційні правопорушення скоюють та особи, службовці в приватних компаніях. Важливо тут, що всі ці люди мають відношення до влади і право приймати рішення.

Реалізація антикорупційної політики

З суб`єктами розібралися. А як з ними треба працювати? Антикорупційна політика країни багатопланова. Вона включає в себе профілактику, виявлення і припинення як причин, що викликають порушення, так і самих діянь. Тобто держава бере на себе частину відповідальності за корупційні ризики. Воно вважає, що зобов`язана боротися не тільки зі злочинцями, а ще й забезпечувати такі умови, в яких неможливо буде займатися незаконними діями. Для цього створюються спеціальні державні структури, в завдання яких входить розробка і реалізація названих заходів. До антикорупційної роботі обов`язково залучається громадськість. Без її «суворого і всевидющого» ока обійтися в цій складній справі неможливо. Ніяка організація не здатна встежити за всіма особами, наділеними повноваженнями. Це під силу тільки народу, який до них звертається.

Як все проходить на практиці

Зрозуміло, що теорія - це добре, але треба ж діяти. Тобто звичайних громадян стосуються якраз заходи, а не політика. Що ж вони собою являють? Можна виділити ряд напрямків, які включаються в антикорупційні заходи. Ось вони:

• визначення ответственного;
• Профілактика;
• оцінка ризиків;
• виявлення і робота з конфліктами інтересов;
• розробка та практичне застосування стандартів, що забезпечують сумлінну діяльність;
• правове просвітництво в області антикорупційної діяльності;
• виявлення і покарання порушників.

  

Всі названі пункти безпосередньо стосуються кожного громадянина. На будь-якому етапі він може включитися в роботу, якщо стане свідком (мимовільним учасником) правопорушення. Антикорупційна політика в Росії також побудована на принципах тісної співпраці спеціальних органів з громадськістю. Наприклад, це видно на практиці діяльності Загальноросійського Національного фронту. Люди, в нього входять, займаються, крім усього іншого, контролем посадових осіб з метою недопущення корупційних діянь.

Про конфлікт інтересів

На даному пункті слід зупинитися трохи докладніше. Конфлікт інтересів являє собою ситуацію, коли посадова особа не має можливості сумлінно виконувати свої обов`язки зважаючи особистої зацікавленості в її результатах. Тобто, людина при прийнятті рішення розуміє, що від його змісту залежить його благополуччя. Це і є конфлікт інтересів. Його виявлення і врегулювання є одним з найважливіших напрямків антикорупційної політики. Справа ця не проста. Адже необхідно мати інформацію про особисті справи і зв`язках кожної посадової особи. В цілому боротьба з корупцією є одним з принципів побудови стабільного і сильної держави.