Аналітична філософія як частина західної культури 20 століття

Аналітична філософія являє собою зародився на початку 20 століття в західних країнах нове філософський напрямок, що припускає строгість у використанні певної термінології, зосередження уваги на процесі аргументації, недовіра до спекулятивних міркувань. Особливо широке поширення даний тип мислення отримав в таких країнах, як Англія, Австралія, США. У російській літературі аналітичне напрям у філософії з`явилося порівняно недавно, лише в 80-ті роки двадцятого століття.

Основоположниками даного філософської течії прийнято вважати Джорджа Мура і Бертрана Рассела, її ідейним натхненником - автора відомого «Логіко-філософського трактату» Людвіга Вітгенштейна.

Трьома основними ознаками аналітичної філософії є:

• лінгвістичний редукціонізм, що полягає у зведенні всіх існуючих проблем філософії до проблем мови;
• методологічний ухил, який передбачає протиставлення аналітичного методу всім існуючим до 20 століття течіям філософської думки;
• семантичний акцент, тобто сконцентрованість уваги на проблемі значення.

Аналітична філософія 20 століття - це в першу чергу філософія мови. Непорозуміння внаслідок недосконалості мови, багатозначність виразів і словоформ, на думку аналітиків - послідовників нового філософського світогляду, є основною причиною виникнення і розвитку «старої» філософії. На думку Вітгенштейна, основне завдання філософії полягає в тому, щоб побудувати такий ідеальний в сенсі розуміння мову, який допоміг би вирішити сформовані століттями філософські суперечки про свідомість і буття, етики та свободу волі. Саме тому аналітична філософія на етапі свого зародження зводилася до формалізації мови та доведення до досконалості його логічних символів. Рішенням даної проблеми займалися послідовники Вітгенштейна: Рудольф Карнап, Отто Нейрат, Моріц Шлік. Слід зазначити, що ідея доведення мови до його досконалості дуже швидко вичерпала себе, а філософами було визнано, що існування досконалої мови хоча і допустимо, однак не завжди доцільно. Наприклад, строгий математичний мову неприйнятний в повсякденному спілкуванні, а тим більше при написанні ненауковою художньої літератури, в першу чергу віршів.

Тридцяті роки 20 сторіччя вважаються переломним періодом аналітичної філософської науки. Саме в цей час Людвіг Вітгенштейн повернувся з добровільного вигнання (протягом 6 років він працював простим сільським вчителям в районах Альп) в Кембридж. Тут навколо нього швидко сформувався гурток молодих послідовників теорії аналітичного мислення. Нові ідеї були втілені в книзі під назвою «Філософські дослідження». Дана праця став завершальною роботою життя філософа, він працював над ним до самої смерті в 1951 році.

Свій подальший розвиток аналітична філософія отримала в працях Гілберта Райла, автора «Філософських аргументацій», «Категорій» та багатьох інших. Основною проблемою, яку піднімає автор у своїх книгах, є просте запитання: «Що робить філософське питання саме філософським?» Відповідь полягає в тому, що основне призначення філософії як науки полягає в «розплутуванні» категоріальних помилок і свого роду інтелектуальних вузлів. Виникаючі при цьому непорозуміння можна вирішити за допомогою виділення різних логічних категорій понять і термінів.

Аналітична філософія та її ідеї зробили помітний вплив на розвиток філософії в цілому в багатьох країнах світу. З часом даний напрямок філософської думки перетворилося на широке культурне протягом, основні позиції якого досі сильні в багатьох англомовних країнах.