Фармазонщікі - хто такий? Що означає слово "фармазонщікі"?

У сучасній розмовній мові вираз це якщо і зустрічається, то не так то вже й часто. Але в різного роду творах літератури і кінематографії суто негативним персонажам іноді дається таке визначення, як "фармазонщікі". Хто такий він, звичайно зрозуміло за змістом та контекстом розповіді. Але все ж звучить це слово дещо дивно і незвично для російської мови. Спробуємо розібратися в його значеннях і вживанні.

Лінгвістичні тонкощі

Усім більш-менш зрозуміло, що собою являє шахрай-фармазонщікі. Хто такий франкмасон, відомо при цьому далеко не кожному. А між тим, як можна помітити, два цих слова майже співзвучні. "Фармазонщікі" - це не що інше, як адаптоване для російської вимови французька назва члена таємного масонського суспільства. Деякі лінгвісти вважають, що в російську мову цей термін прийшов не безпосередньо з Франції, а через Польщу. По-польськи слово "фармазон" звучить практично не відрізняються від того, як це вимовляється по-російськи.

З глибини середньовіччя

Виникає цілком закономірне питання про значення слова "фармазонщікі". Хто такий член "Товариства вільних каменярів" і чи так вже багато у нього спільного з пересічним шахраєм? Але взаємозв`язок тут простежується досить очевидна. Середньовічні релігійно-містичні масонські структури здійснювали свою діяльність таємно від суспільства. І це давало повну підставу для негативного до них ставлення. Проста людина не міг не поставити елементарне запитання: "Навіщо ховатися під покровом таємниці, якщо не замишляєш нічого поганого?" З особливою неприязню ставилися до масонів в Росії. Вважалося, що їх таємна діяльність суперечить сформованим устоям суспільства і держави. Тому немає нічого дивного в тому негативному сенсі, яке простонародне свідомість вклало в визначення "фармазонщікі". Хто такий вільний каменяр, в Росії не хотіли навіть знати. Але непогано розуміли, хто такий шахрай і зловмисник.

У російської дійсності

І в російській літературі, і в розмовній мові це слово стало активно вживатися приблизно з середини дев`ятнадцятого століття. Нерідко воно служило звичайним побутовим лайкою, але завжди передбачало за змістом шахраїв і аферистів усіх мастей. До слова сказати, до таких буденна свідомість досить часто відносило і різного роду революціонерів, чатував проти існуючого самодержавного ладу. Слово "фармазонщікі", значення якого сходить до європейського середньовіччя, в Росії стало простим синонімом усього злого, таємного і брехливого. Від людей, нагороджених цим титулом, слід було за будь-яких обставин триматися на максимальній відстані.

В злочинному світі

Але не менш цікаво поглянути на це поняття з протилежного боку. У кримінальному світі звання фармазонщікі було дуже навіть шановним. Щоб його заслужити, був потрібний значний інтелектуальний рівень, акторські здібності і своєрідно спрямований комбінаторний тип мислення. Щоб продумати і здійснити аферу, потрібно володіти специфічним талантом. І тільки той, хто зумів довести свої дарування на практиці, міг носити гордий титул "фармазонщікі". Жаргон злочинного світу дуже категоричний у визначенні позначаються смислів і не дозволяє привласнювати бажані звання тим, хто їх не заслужив. Стара кримінальна хроніка зберегла безліч різних прикладів масонство. Вельми популярним видом шахрайства, зокрема, була торгівля осколками скла під виглядом діамантів. Безліч афер грунтувалося на використанні підроблених цінних паперів.

Великий комбінатор

Шахрайська тема не могла не знайти свого відображення в літературі та мистецтві. Але значення слова "фармазонщікі" тут значно ширше його вузького кримінальної розуміння. Класичним зразком фармазонщікі можна вважати великого комбінатора Остапа Бендера, героїв романів "Дванадцять стільців" і "Золоте теля". Навіть при тому, що слово "фармазонщікі" жодного разу не зустрічається на сторінках цих романів, їх головний герой, безумовно, є яскравим представником цієї кримінальної спеціальності. Він досяг вершин професійної майстерності і вміє виходити переможцем з будь-яких ситуацій. Слід зазначити, що стати успішним фармазонщікі неможливо за відсутності акторського дарування і добре поставлених спеціальних навичок. Тут все відповідає знаменитої системою Станіславського: шахрай повинен сам вірити в ту брехню, яку має намір переконати своїй жертві. Інакше на успіх розраховувати не варто.

На початку третього тисячоліття

Світ сучасних інформаційних технологій не тільки не скасував стару кримінальну професію, а й дозволив їй розквітнути пишним цвітом. При тому, що саме слово "фармазонщікі" давно вже встигло застаріти і зустрічається сьогодні головним чином на сторінках історичних романів або в їх екранізаціях, від представників цієї професії просто рябить в очах. Досить увімкнути телевізор або зайти в Інтернет. Головним чином сучасні фармазонщікі спеціалізуються у фінансово-кредитній сфері. У багатьох ще свіжі в пам`яті не настільки давні приклади будівництва численних фінансових пірамід. Характерно те, що більшість з грали в ці азартні ігри чудово розуміли їх шахрайський характер, але сподівалися самі перехитрити сучасних фармазонщікі. Трохи менше їх колег працює в політиці, релігії і шоу-бізнесі. Вони цілком успішно "підгортають лоха", за їх висловом, намагаючись не виходити за рамки Кримінального кодексу.