Теорія поділу влади, або як реалізується демократичне правління

У більшості випадків демократична держава асоціюється з рівноправним існуванням всіх його інститутів. Таке положення зумовила теорія розподілу влади, основи якої були закладені цілою плеядою видатних філософів. У чому полягає суть такого устрою країни? Щоб дати розгорнуту відповідь на дане питання, необхідно не тільки засвоїти суть, але також розкрити її становлення.

Теорія поділу влади - історичний екскурс

Якщо простежити еволюцію влади, то стане гранично ясно, що її статус помітно видозмінювався. Як би там не було, але більшу частину історії людства влада концентрувалася в єдиному джерелі. Спочатку це було плем`я, потім рада старійшин, потім сам старійшина або вождь. З появою держави як форми організації соціуму, вся повнота влади відійшла або до монарху (як це було в Єгипті), або до колегіального органу (про що свідчить приклади Стародавнього Риму і Древньої Греції). При цьому мова завжди йшла про судову, виконавчій і законодавчій гілках. Але і в той далекий час серед філософів і державників вже бродили ідеї про поділ їх. Про це свідчать роботи Аристотеля, Платона, Полібія.

Однак найбільш широко дані погляди проявилися в епоху Відродження, досягли свого розквіту на зміні зазначеного періоду і Просвітництва. Так, знамениті вчені Джон Локк і Томас Гоббс у своїх роботах заклали основи, стверджуючи, що абсолютна монархія повинна бути обмежена народом. Їх ідеї підтримав і розвинув Ш.-Л. Монтеск`є, завдяки якому і виникло сучасне поняття поділу влади.

Теорія поділу влади - сучасне поняття



Сучасне західне сприйняття держави свідчить, що всі його гілки зобов`язані бути відокремлені один від одного. Тобто законодавча, судова і виконавча влада мають співпрацювати один з одним на принципах незалежності та рівності. Саме таке поняття функціонування демократичних країн висуває теорія поділу влади.

Проте навіщо дотримуватися такого механізму функціонування? Відповідь міститься в суті даної теорії. Відповідно до неї, при відділенні гілок влади та органів її здійснюють усувається сама можливість концентрації більшої кількості повноважень у певної групи. Так, існує чотири основні принципи, на яких базується теорія розподілу влади Монтеск`є:

- три зазначені гілки влади повинні бути позначені в основному законі країни і відповідно до нього управлятися різними органамі-



- три влади функціонують у співпраці, але не в підпорядкуванні один другу-

- вони не мають права втручатися в повноваження один одного-

- сувора аполітичність судової влади.

Саме на зазначених принципах базується основне початок взаємодії виконавчої та законодавчої гілок. Теорія поділу влади називає даний механізм наступним чином: заборони і противаги. Використовується він у тих випадках, коли представники зазначених двох видів цілеспрямовано порушують сферу адміністрування один одного.

Крім зазначеного механізму, теорія розподілу влади допомагає чітко співвіднести, які державні органи повинні вливатися в ту чи іншу гілку.

Так, основним органом законодавчої влади є Парламент. В залежності від країни, його назва може видозмінюватися. Однак суть залишається незмінною - розробка і прийняття законів.

До виконавчої влади зараховується Уряд з його структурними підрозділами, до судової, відповідно, суди. Осібно щодо останніх варто конституційний суд. В силу подвійності прийнятих ним рішень, даний орган країни прийнято виділяти в окремий державно-правовий інститут, який виступає арбітром між всіма структурними елементами держави.

Закладена в епоху Просвітництва теорія розподілу влади Монтеск`є досі є основоположним принципом існування більшості західних країн. А тому чітке розуміння її суті дозволяє дати об`єктивну оцінку не тільки форм правління, а й політичного режиму.




» » Теорія поділу влади, або як реалізується демократичне правління