Політичний лідер: який він в умовах сучасного суспільства?

Кожен політичний лідер повинен володіти специфічними рисами характеру, здатністю керувати і впливати на населення, а також вміти досягати поставлених цілей. Лідерство характеризується використанням певних політичних стилів, які можуть бути ефективними і неефективними, а також авторитарними і демократичними. Стиль орієнтується на рішення конкретно поставлених завдань, виконання чого досягається завдяки чіткому розподілу ролей і функцій, а також надходженню в підпорядкування такого індивіда всіх можливих і необхідних ресурсів.

Політичний лідер - це людина, яка повинна вести за собою мільйони. А таке підвладне не кожному. Погодьтеся, що далеко не всі люди планети стають такими особистостями, їх одиниці. Подібні здібності ґрунтуються на нестандартному мисленні та вмінні переконувати. Виходячи з безлічі критеріїв, існують різні типології політичного лідерства.

Так, згідно масштабності розрізняють міжнаціональних лідерів, а також тих, хто представляє якийсь клас або прошарок суспільства.

Зауважимо, що політичний лідер, згідно теорії філософа М. Берні, може бути перетворювачем або ділком. Перший з них працює по прийнятої концепції соціального розвитку. Що стосується другого виду, то його представник зосереджується на деталях, але не фокусується на глобальній позиції розробки проекту того, яким повинно вийти суспільство в результаті проведених заходів.

Цікаву трактування дав філософ і політолог Парето, який розділив політичних лідерів на «левів» і «лисиць». «Лисиці» поєднують в собі вміння лавірувати, приховувати свої наміри, передбачати результат ситуації, загалом, поступати хитро й обережно. Політики- «леви» ж характеризуються більшою прямолінійністю у вчинках, вони використовують методику силового тиску і часто потрапляють в пастки. Вони борються проти супротивника у відкриту.

Зауважимо, що типи політичних лідерів, які розробляються і досі, багато в чому формуються відповідно до трактування М. Вебера. Він розрізняв:

1. Традиційну форму лідерства, яка заснована на твердій вірі в підвалини і їх непохитність. Прикладом служить ситуація, коли політичним лідером стають не за переконаннями, а згідно з традицією: син монарха стає його наступником.

2. Харизматичний лідерство, коли люди сліпо вірять в можливості вождя, що володіє харизмою і чарівністю, що йому дано згори.

3. Раціонально-легальне. У цьому випадку політичний лідер обраний народом, що грунтується на вірі в законність порядку і легітимності процесу.

Філософ з усіх трьох пунктів найбільш цікавим вважав харизматичний тип, тому що тут довіру засноване виключно на симпатіях і божественне втручання. Тому відносини такого лідера і мас носять містичний характер, причому від народу потрібна повна покора вождю, що виконує вищу місію. Як правило, політичний лідер такого типу зустрічається у багатьох системах.

Прикладами служать такі особистості: Ленін, Сталін, Мао Цзедун, Гітлер, Муссоліні, Ф. Кастро та інші. Причому цих вождів не можна оцінювати однозначно. У період найвищого кризи така людина може тільки своїм поглядом згуртувати народ і заспокоїти його. Однак такий стан речей не завжди виявляється обґрунтованим і безболісним для мас.

Будь-який політичний лідер потребує підтримки з боку народу, однак, він повинен мати певні характерні риси, які відрізняють його від популіста. Перш за все, така людина мусить уміти вести за собою народ. Причому він повинен тоді, коли це необхідно, активізувати маси на дію, а й вчасно їх стримати, якщо ситуація буде на межі.