Онтологія в філософії: наука про суще
Трохи з історії терміна
Термін «онтологія» був введений філософом з Німеччини Рудольфом Гокленіусом. У процесі розвитку вкладаються в нього поняття неодноразово змінювалися. У середньовічні часи, намагаючись скласти вчення про буття, його розглядали як філософське доказ істин в релігії. З настанням Нового часу онтологія у філософії стала являти собою частину метафізики, що вивчає сверхчувственную структуру всього існуючого.
Сьогодні онтологія - це розділ філософії про буття, сверхчувственном світі і світі в цілому.
Таким чином, терміни «метафізика» і «онтологія» близькі між собою за значенням. Деякий час вони вживалися як синоніми. З часом термін «метафізика» вийшов з ужитку, а його місце по праву зайняла онтологія.
Об`єкт вивчення в онтології
Є два основних аспекти - буття й небуття, - вивченням яких займається онтологія у філософії. Для філософського осмислення всього існуючого в світі категорія буття виступає в якості вихідної. Онтологічне дослідження світу передбачає використання цілої системи філософських категорій, основними з яких є поняття буття й небуття.
Буття являє собою всеохоплюючу реальність, те, що існує, є насправді. Поняття «буття» включає в себе світ, який існує реально. Він становить основу всіх явищ і речей, гарантує їх наявність. Небуття - це відсутність, ірреальність всього, що представляє собою конкретне, суще. Таким чином, онтологія - це розділ філософії про суще, буття.
Зародження та розвиток онтології
Які ж етапи становлення пройшла онтологія у філософії? Філософія в якості науки і питання про буття виникають одночасно. Вперше його вивченням зайнявся філософ античності Парменід. Для нього буття і думка були тотожними поняттями. Також він стверджував, що буття не з`явилося звідкись і знищити його також неможливо, воно нерухомо і ніколи не закінчиться в часі. Небуття, на його думку, не існує.
Демокріт дотримувався точки зору, що все суще складають атоми, таким чином визнаючи буття й небуття.
Платоном було протиставлено світ духовних ідей та сутностей - те, що являє істинне буття, світу чуттєвих речей, яким властиво змінюватися. Він визнавав і буття, і небуття.
Аристотель представляв матерію як «буття в можливості».
У навчаннях, які виникли в середні віки, під буттям розуміли самого Бога. З настанням Нового часу онтологія у філософії трактувала буття як розум, свідомість людини. Єдиним, безсумнівним і справжнім буттям були особистість, її свідомість і потреби, її життя. Воно складається з таких основних форм: духовне і матеріальне буття людини, буття речей, буття суспільства (соціальне). Така єдність допомагає уявити загальну основу всього існуючого.
Філософсько-правова онтологія
У чому полягає суть права в цілому, неможливо зрозуміти без з`ясування, що являє собою філософсько-правова онтологія.
Реаліям повсякденного життя протиставлена система нормативно-який оцінює світу, якій підкоряється людина. Вона диктує кожної особистості різні правила і вимоги - політичні, моральні, правові. Ця система також вносить певні норми в життєвий світ кожного (наприклад, з якого віку можна відвідувати школу, брати участь у виборних процесах, вступати в шлюб, притягуватися до адміністративної та кримінальної відповідальності), наказує певні норми поведінки.
Таким чином, філософсько-правова онтологія - це спосіб організації і трактування деяких сторін соціального життя і в той же час буття людини. Буття права і власне буття мають суттєві відмінності, адже правовим буттям передбачено виконання певних обов`язків. Людина повинна підкорятися законам, прийнятим у суспільстві. Тому філософсько-правова онтологія - це розділ науки, що має свою специфіку. Буття права він розглядає як «буття-обов`язок». Право являє собою сферу належного, а саме того, що «зримо» як би не існує, але реальність якого має велике значення в житті кожного представника суспільства.
Під правовою реальністю розуміється ще й система, яка існує в рамках буття людини. Вона складається з елементів, яким властиво виконання певних функцій. По суті, це надбудова, яка включає в себе правові установи, відносини і свідомість.