Порожнеча в душі, самотність - вирок або ресурс?

Можна досягти висот у самих різних сферах життя: у бізнесі, сім`ї, політиці і т.д. Тільки людина від цього не стає щасливішим. Порожнеча в душі, туга, печаль, смуток - часті «відвідувачі» людського серця. Чого ж не вистачає? Що заважає жити спокійно і щасливо? Відповідь банальна - бракує елементарного осмислення свого буття і визначення більш значущих цілей.

Деякі ведуть розгульний спосіб життя, намагаючись «знайти щастя» на дні пляшки або в незліченних «любовних» походеньки. Але хіба щасливі вони? Порожнеча в душі лише наростає.

Душевна порожнеча часто відчувається відразу після пробудження. Якщо є сім`я, про яку треба дбати і утримувати, то людину хоч щось штовхає вперед, а якщо ні ?! Він може красиво говорити, міркувати про релігію, але його все одно відвідує порожнеча, особливо, коду він залишається наодинці із самим собою. Проблеми на роботі, конфлікт у родині, хвороба або інші неприємності можуть зломити людини, зруйнувати хитку систему цінностей і знову в душі порожнеча.

Практично для всіх нас первинна мотивація у виборі роботи - гроші. Хоча вченим-дослідникам так і не вдалося виявити взаємозв`язок між рівнем доходу і щастям. У період з 1957 по 1990 рік в США спостерігалося збільшення рівня доходу в два рази. Але статистика опитувань виявила, що рівень щастя залишився незмінним, а число депресій виросло в десять разів. Всі ми знаємо, як виживати, але як жити відомо не багатьом з нас.

Якийсь час людьми рухає стимул: ось куплю красиву машину, будинок, з`явиться можливість відпочивати в найкрасивіших куточках світу, і я буду щасливий! Людина досягає бажаного, але так і не знаходить щастя. Він знову зустрічається з порожнечею. Людина знаходить більшу благополуччя, а душевного підйому не спостерігається. Хтось знаходить все нові і нові захоплення, сидить цілими днями біля телевізора або грає в комп`ютерні ігри, сподіваючись таким чином відволіктися від гнітючих думок. Але стає тільки важче. Інші починають більше роздумувати про релігію, але і це заспокоює їх лише на час.

Чому ж все так складно? Причин такого стану може бути декілька. Одна з них - відсутність пріоритетної значущою мети в житті. Всі повинні мати мету. Той, хто знає «навіщо» жити, витримає будь-яке «як».

Щодня має відбуватися розвиток: духовне, фізичне, інтелектуальне і це більш значуще, ніж покупка нового одягу або машини. Наприклад, у віруючої людини ніколи не виникає почуття порожнечі в душі і відчаю. У момент «душевної засухи» для нього кожне слово в Священному писанні, як рясний дощ з різнобарвною веселкою. Тобто віруюча людина стає тільки міцніше, мудрішими, гнучкіше, стикаючись з труднощами і неприємностями на життєвому шляху. Генеруючи негатив у позитивні емоції, він завжди зберігає у своєму серці радість і впевненість в успіху. Його практично не може зломити ніяке життєве подія.

Вміння контролювати свої почуття, себе, свої враження - це ключ до щастя.

Порожнеча в душі - вірна супутниця самотності, яке ми всі часом відчуваємо. Люди намагаються всіляко уникати цього почуття, боятися залишатися наодинці з собою, зі своїми думками, душевними питаннями і метаннями. Ми вмикаємо телевізор, радіо, намагаючись відвернути себе і чимось зайняти, аби не почути того, що відбувається всередині нас.

Але чи так вже страшно самотність? І чи потрібно його всіляко уникати?

Самотність - найкращий спосіб розібратися в собі.

Порожнеча в душі - це стан, коли душа метається в пошуку істини про життя. Порожнечу ми починаємо відчувати, коли не знаходимо відповіді на головні питання душі чи відомі нас не задовольняють.

Людина вкрай слабкий і йде найчастіше на поводу у думки людей і сформованих стереотипів, проживаючи в такий спосіб не своє життя, забуваючи про потреби своєї душі. Плотські задоволення і пристрасті приховують від нас прості істини. Занурюючись в непотрібну суєту, ми перестаємо відчувати життя реальну. А залишившись наодинці з собою, волею-неволею замислюємося про це.

У хвилини самотності, порожнечі і туги важливо не шукати розраду в розвагах, не відволікати себе порожніми заняттями, а спробувати відповісти самому собі на пріоритетні питання душі.