Свідомість в Психології

Психіка при еволюції живих істот розвивалася як відображення дійсності в мозку. Найвищий рівень її розвитку притаманний людській свідомості.

Психологія виникнення свідомості людей пояснює громадським способом життя людей і їх трудовою діяльністю, які й спонукають розвиток свідомості.

Свідомість в психології являє собою досить складне поняття. При його визначенні виникає багато труднощів, які пов`язані з різними підходами до вивчення цього питання. Проблема свідомості - одна з найскладніших у психологічній науці.

За визначенням В. Вундта, свідомість в психології полягає в тому, що ми знаходимо в собі певні психічні стани. З цієї позиції свідомість являє собою внутрішнє світіння, яке іноді буває яскравіше або темніше, а може взагалі згаснути.

У.Джеймс визначає свідомість як господаря психічних функцій, практично ототожнюючи його з суб`єктом.

К. Ясперс вважає свідомість в психології особливим психічним простором, свого роду «сценою». Стаут пише про те, що свідомість бескачественно, оскільки саме є якістю психічних процесів і явищ.

Представників французької школи (Хальбвакс, Дюркгейм, ін.) Також визнають бескачественності свідомості, але розуміють його як площину, що є основою для проектування на неї понять, концептів, які складають зміст свідомості суспільного. Вони практично об`єднують поняття свідомості і знання (свідомість - продукт суспільного знання).

Цікавий погляд на свідомість в психології Л.Виготського. За його визначенням свідомість - це рефлексія людиною дійсності, самого себе і власної діяльності. Свідомість не дається спочатку, не породжується природою, воно - продукт діяльності суспільства, яке його виробляє.

Б. Ананьєв пише про свідомість як про психічної діяльності, динамічному співвідношенні логічних і чуттєвих знань, їх системі. На його думку, свідомість виступає складовою частиною ефекту дії.

Свідомість є вищим рівнем саморегуляції та психічного відображення, який притаманний тільки людині. Воно виступає як змінюється сукупність образів чуттєвого та розумового рівнів у внутрішньому досвіді людини, які здатні передбачати його практичну діяльність.

Свідомість характеризується интенциональностью (направлено на предмет), активністю,

здатністю до самоспостереження, рефлексії, різними рівнями ясності, мотиваційно-ціннісним характером.

Свідомість будь-якої людини унікально. Його вивчення стикається з серйозними труднощами. Насамперед, це пов`язано з тим, що психологічні явища представляються людині і усвідомлюються їм в тій мірі, в якій він здатний їх усвідомити.

По-друге, свідомість не локалізується в зовнішньому середовищі і його не можна розчленувати в часі. Тому його неможливо вивчати стандартними психологічними методами (вимірювати, порівнювати).

Структура свідомості в психології розділяється на три рівні відображення дійсності: чуттєво-емоційний (відображення об`єкта дійсності органами почуттів) - раціонально-дискурсивний (відображення об`єкта опосередковане, тобто виділення в ньому узагальнюючих істотних рис і властивостей) - інтуїтивно-вольової (цілісне сприйняття об`єкта, визначає самосвідомість, призводить до єдності почуття і розум).

Самосвідомість в психології визначається як сукупність процесів психіки, за допомогою яких людина усвідомлює себе як суб`єкт дійсності. Самосвідомість відображає буття особистості НЕ дзеркально. Уявлення людини про себе не завжди адекватно. Мотиви людини не завжди відображають його дійсні спонукання. Самопізнання є результатом пізнання, тобто воно не дано тільки в переживаннях. Воно не притаманне людині від початку, а є продуктом розвитку.