Що таке диктатура? Її причини та особливості

Поняття політичного режиму - одне з основних у загальноприйнятою політології. Будь-яка політична влада має свої характерні риси й особливості. Реалізація влади здійснюється за допомогою певних методів і засобів.

Політичний режим

У різні історичні періоди державна влада може мати відмінні форми політичного режиму. Від них залежать механізми взаємодії суспільства і держави між собою, методи політичного управління країною, обсяг прав, свобод і обов`язків громадян.

Рідко можна зустріти який-небудь політичний режим в чистому вигляді. Про це свідчить історія СРСР, коли під маскою народовладдя довгий час функціонувала жорстка диктатура влади. У наш час у ряді країн спостерігається аналогічна ситуація, у тому числі і диктатура на тлі демократії.

Ознаки політичного режиму

Основними рисами, що характеризують політичний режим, є:

• - принципи, на підставі яких діють інститути влади;
• - політичні цілі;
• - способи і механізми досягнення політичних цілей.

Характер політичного режиму країни безпосередньо пов`язаний з історичним розвитком держави, традиціями народу, рівнем політичної поінформованості і культури. Не дарма кажуть: «Народ має ту владу, яку він заслуговує». Саме ця фраза добре ілюструє випадки узурпації влади однією людиною або групою осіб (так званої політичної елітою). По суті, сам народ дозволяє диктатору зайняти те місце, на якому він знаходиться.

Що таке диктатура, на собі відчули громадяни багатьох держав, і часом не раз. Як правило, цикл тоталітарних режимів має тенденцію повторюватися саме в країнах з незмінною політичною культурою.

Форми режимів

Політичний режим - це відображення обстановки, що панує в суспільстві, яка характеризується обсягом участі громадян у здійсненні державної влади. Політологи виділяють два основних види державних режимів.

1. Демократичний.
2. Недемократичний (диктаторський).

Основною характеристикою демократичного режиму є прямий вплив громадян на здійснення державної влади в країні. Конституція держави не визначає характер політичної влади. Але може містити вказівки на демократичну спрямованість.

У свою чергу, відповідаючи на запитання: «Що таке диктатура?» - Політологія характеризує режим з повною відсутністю участі громадянського суспільства в механізмах здійснення державної влади. Зосередження всієї повноти влади в руках однієї особи або групи осіб. Останні можуть являти собою правлячу партію або навіть малу елітну частину цієї партії.

Виділяють два основних види диктаторського (недемократичного) політичного режиму:

• - тоталітарний;
• - авторитарний.

Тоталітарний режим

Що таке диктатура у формі тоталітаризму, визначили в 20-і роки критики Б. Муссоліні. Вперше термін «тоталітаризм» був застосований по відношенню до фашистського режиму в 1925 році. Пізніше термін використовували для позначення радянського режиму.

Перші прояви тоталітаризму відносяться до початку двадцятого століття. Його поява обумовлена прагненням суспільства до точних орієнтирів розвитку «нової людини», «нового економічного порядку». Така соціально-економічна модель - це якась реакція мас на швидке руйнування звичних структур, прагнення людей до об`єднання перед обличчям лякаючого майбутнього.

У неврівноваженому, переляканому стані маси з легкістю піддаються впливу сильних політичних лідерів (Вождів, фюрерів). Харизматичні особистості, що володіють достатньою політичною волею, з легкістю знаходять собі однодумців. І вже спираючись на їх підтримку, надають нав`язує тиск на громадян, впроваджуючи свою ідеологію, рішення, цілі і способи їх досягнення.

Тоталітарний режим характеризується повним (тотальним) підпорядкуванням з боку держави всіх напрямків життя конкретної людини і суспільства в цілому. Державна структура влади при тоталітаризмі - це централізована політична структура. Поява інших непідконтрольних політичних чи громадських організацій в цій ситуації виключено. За рахунок повного поглинання однією структурою влади всіх сфер діяльності суспільства досягається ідеологічний контроль правлячої організації. Як результат, така ідеологія стає глобальною об`єднуючою силою. Саме подібний глобальний контроль з боку держави відрізняє тоталітаризм від таких режимів, як військова диктатура, тиранія, деспотія і так далі.

Різниця в ідеологічних течіях дозволяють поділяти тоталітарні режими на «лівий» і «правий». Засновані на ідеях марксизму-ленінізму і фашизму, відповідно.

Спільними рисами для будь-якого тоталітарного режиму є:

• - постійний пошук ворогів, як усередині країни, так і за її межами;
• - військова або частково військова організація суспільства;
• - створення екстремальних ситуацій
• - постійна мобілізація мас для виконання важливих, термінових завдань;
• - жорстка вертикаль влади;
• - підпорядкування керівництву.

Тоталітарним режимам притаманні гасла: «перемога будь-якою ціною», «мета виправдовує засоби», «партія - наш керманич».

Авторитарний режим

Авторитарний політичний режим влади характерний зосередженням всієї влади держави в однієї правлячої групи або однієї особи (монарх, диктатор).

На відміну від тоталітаризму, тут суспільство не контролюється так жорстко. Ідеологія допускає плюралізм думок за умови його нешкідливості щодо державної системи. Основна частка репресивних заходів лягає на завзятих противників режиму. Права і свободи громадян носять особистий характер.

Характерними рисами авторитаризму є:

• - висока централізація влади;
• - підпорядкування багатьох сторін життя громадян інтересам держави;
• - чіткий поділ між народом і властью;
• - недопущення сильної політичної оппозіціі;
• - утиск свобод ЗМІ;
• - при формальному поділі гілок влади на виконавчу, законодавчу і судову, реально такого поділу ніколи не существует;
• - конституція носить декларативний характер;
• - система виборів фактично є показовою.

Авторитаризм - перехідний процес між демократичним і тоталітарним режимами. При цьому розвиток може відбуватися як в одну, так і в іншу сторону (консервативні або прогресивні варіанти). Перехідність добре визначається в нечіткості характеристик, які одночасно мають риси тоталітарного та демократичного режимів.

Найчастіше авторитарні режими можна зустріти в державі, де влада прагне проводити докорінні зміни в суспільному ладі і здійснює «революцію згори».

Причини виникнення диктатури

Розібравшись з питанням «що таке диктатура», не можна залишити без уваги причини її виникнення. Диктатура, на думку багатьох політологів, - це результат реакції мас на політичний і соціально-економічна кризи. Подібні явища супроводжуються масовими появами «невлаштованих», «вибитих з колії» осіб. Іншими словами, в результаті впливу зовнішніх обставин (міграції, економічних криз і так далі) індивід втрачає зв`язку зі своїми соціальними групами й культурними нормами. Внаслідок чого особистість легко потрапляє під вплив, і нею можна маніпулювати. Маси, що складаються з таких людей, вельми чутливі до закликів вождів, готових запропонувати нову об`єднуючу основу, іншими словами, нову ідеологію. Створюється якась ілюзія залучення індивіда до загального (до класу, раси, державі, партії). Причини диктатури можуть бути не тільки внутрішні, а й зовнішні. Диктаторський режим може встановитися як відповідь на зовнішню загрозу, причому вона може бути не тільки реальна, але і уявна. Погрозами можуть виступати: передумови для виникнення військових конфліктів, небезпека втрати незалежності, припущення про вторгнення на територію країни.

Висновок

Внутрішньо закрита система влади (така як диктатура) не володіє достатньою гнучкістю і здатністю пристосовуватися до динаміки змін багатошарового суспільства. Страх, терор, обмеження свобод не можуть вічно переслідувати громадян. При найменшому послабленні режиму в суспільстві починають активно проявлятися опозиційні настрої, здатні підірвати основи диктаторських режимів.

Крім того, на тлі активного розвитку технічної інфраструктури, постійного зростання обсягу доступної інформації, масових ЗМІ, розвитку мережі Інтернет для тоталітарних систем виникає небезпека неутримання обмеженості і вузькості інформаційного поля. А значить, і неможливості контролювати настрій мас. А падіння системи єдиного мислення - це перший і основний удар по диктатурі, який може спричинити за собою крах всієї системи. Таким чином, сьогодні тоталітарні режими змушені штучно обмежувати інформаційний простір.

Остаточно знищити режим диктатури можна виключно за допомогою демократичних інститутів і залучення народонаселення країни в прозорі інформаційні відносини. Важливе значення для наявності «здорової» влади має політична культура суспільства, самоповагу і зростання соціальної відповідальності.