Ходжалинська трагедія. Річниця Ходжалинської трагедії

Як би не жахливо було це визнавати, але такі страшні соціальні явища, як національна ненависть і геноцид існують і в наш час. Яскравим прикладом тому служить кривава Ходжалинська трагедія. Це була розправа, вчинена вірменськими військами у тисяча дев`ятсот дев`яносто другого року над жителями маленького селища, яке розташовується в чотирнадцяти кілометрах на північний схід від міста Ханкенді. Те подія досі в пам`яті дуже багатьох скорботних, і щорічно жителі Республіки Азербайджан згадують ті страхітливі дні з метою вшанувати пам`ять загиблих.

Ходжалинська різня

Чисельність цього поселення була зовсім невелика, близько семи тисяч осіб. Лютневої ночі, з двадцять п`ятого на двадцять шостому число, абсолютно несподівано озброєна вірменська армія за підтримки мотострілкового підрозділу РФ віроломно напала на мирне місто. Спочатку містечко був оточений, а потім без попередження по ньому був відкритий вогонь з важких військових знарядь, селище виявилося практично повністю охоплений полум`ям. Ті, хто вцілів при обстрілі, були змушені покинути свої будинки, все нажите майно і бігти. Вже до п`ятої ранку місто належало вірменам, точніше, ті руїни, що догорали на місці селища.

Але на цьому біди ходжалінцев не закінчилися: їх, що втекли з місця трагедії в ліс і в гори, вистежували і намагалися добити. Вціліли далеко не все. Молоді дівчата і жінки потрапили в полон, багато з них були буквально замучені до смерті. Чоловіків і дітей же в основному відразу вбивали. Ходжалинська трагедія для багатьох освічених сучасників була справжнісіньким шоком.

Страшні зведення

За статистичними зведеннями, для Азербайджану ходжалинська різня закінчилася наступними втратами: Шістсот тринадцять чоловік були вбиті, з них сто шість жінок, шістдесят три дитини, та сімдесят строків. П`ятдесят шість чоловік були вбиті з особливою жорстокістю. Деякі були позбавлені кінцівок, з деяких трупів була здерта шкіра, знаходили пізніше і останки спалених живцем людей. У деяких людей були виколоті очі (навіть у дітей дитячого віку), у жінок, які чекають дитину, ножами були розпороті черева. Про долю ста п`ятдесяти осіб досі нічого не відомо.

Після цієї трагедії в Ходжали цілих вісім сімей було знищено повністю, двадцять дві малюка залишилися повними сиротами, а сто тридцятеро дітей втратили одного з батьків.

День пам`яті

Після цього вийшов указ президента Республіки про те, щоб даний скорботний день в історії країни запам`ятався як "День Ходжалинського геноциду та національного трауру". Про це пізніше були оповіщені всі організації міжнародного рівня. І з тих пір щороку в цю сумну дату кожен житель Республіки Азербайджан чує звернення президента до народу, і в пам`ять про цю трагедію витримує хвилину мовчання.

«Меморіал»

Правозахисна організація з такою назвою пізніше намагалася розібратися в подіях. Нею було проведено докладне дослідження місцевості, де розгорталася трагедія в Ходжали, для відновлення тих подій. Велика частина жителів міста відразу ж після початку обстрілу постаралася вийти з оточення по двох головних напрямках:

1. Уздовж берега річки, яка протікала в межах міста. Цю дорогу, як пізніше запевняли вірменські представники, було вирішено надати жителям для вільного відходу (але з статистики видно, що «вільного коридору» як такого не було, людям доводилося рятувати свої життя і на цьому шляху).

2. Через північний край поселення, там був зручний відхід до лісу, в якому багато і збиралися сховатися від біди. Цим шляхом скористалося меншість.

За найостаннішими зведеннями, статистика підрахунку загиблих не точна, справжні числа, на жаль, в рази вище. Вірменські представники відмовилися надати свої відомості і взагалі хоч якимось чином прокоментувати ситуацію.

Як повідомила правозахисна організація «Меморіал», ті, хто скористався першим відхідним шляхом вздовж річки, були безжалісно обстріляні. Як повідомляють вірменські представники, це сталося лише в силу того, що люди були озброєні. Справедливо буде зауважити, що озброєні люди серед відступаючих насправді були. Це захисники з міського гарнізону. Але обстрілювати їх теж абсолютно нелюдяно, вони, за словами очевидців, агресії зовсім не виявляли, вірмени потрапляли і в мирне населення, яке бажало лише одного: скоріше сховатися від загарбників.

Також «Меморіал» намагався підрахувати, скільки ж людей замерзло на смерть в цю холодну зимову ніч. Багато вискочили з будинків, одягнувшись наспіх, у що було можливо. Тікали адже, покидавши все, бажаючи лише врятувати себе і дітей.

Було багато й тих, хто потрапив у полон. Пізніше вони повернуться на батьківщину, але дуже багато - з втраченим здоров`ям і порушеною психікою. У полоні опинилися здебільшого дівчата і діти. Повернулися пізніше розповідали, що багатьох полонених розстріляли. Ця подія ніяк інакше не назвати, як Ходжалинська трагедія.

З місця подій ...

Тільки через два дні, використовуючи два вертольоти, російські та азербайджанські репортери змогли дістатися до цієї місцевості. Їх статті чіпали за душу не одне покоління. Найсвіжішими враженнями, наповненими жахом і нерозумінням, ділилися з усім світом ці відважні люди. Їх вертольоти теж були обстріляні, вдалося винести з цього страшного бойовища лише чотири тіла.

З висоти пташиного польоту була видна вся масштабність трагедії, на пожовклим траві, покритою тонким шаром снігу, суцільно лежали тіла вбитих людей. Їх було дуже багато, і в цій масі то тут, то там лежали тіла жінок, дітей і старих. За що постраждали ці люди? Нічого поганого вони не зробили. Та й бігти адже намагалися до азербайджанському кордоні, як би здаючись, не проявляючи ніякої агресії.

Ходжалинська трагедія. Політика й суспільство

По всьому світу в газетах писали про Ходжалинської різанині. А по-іншому цю подію і не назвати, беззахисні і ні в чому не винні люди були не просто розстріляні, а по-звірячому вбиті. Справжнє злочин проти особистості, справжній геноцид. Приїжджаючи потім на це місце, західні ЗМІ ділилися переживаннями про те, що трапилося на всіх каналах.

А в російській газеті «Известия» у вельми страшних подробицях були описані Ходжалинська трагедія та її наслідки. Як живих людей, які добровільно вирішили стати заручниками, обмінювали на тіла загиблих. Але тільки що це було за видовище! Родичі отримували трупи з відрізаними частинами тіла, зі знятою шкірою, без очей і т. д.

Міжнародна оцінка

ООН, Рада Європи та ОБСЄ з крайнім засудженням поставилися до того, що сталося, визнавши діяння вірменської сторони злочинами проти людства. У багатьох доповідях звучало слово «геноцид». Лідери цих організацій звернулися через засоби масової інформації до сімей загиблих з висловленням співчуття.

Але найголовніше, що навіть після стількох років трагедія ця не забута. День пам`яті і хвилини мовчання нагадують всім жителям Республіки про те, що колись їх співвітчизники стали жертвами війни. Річниця Ходжалинської трагедії відбулася не так давно, і знову зі сльозами на очах азербайджанці згадували той страшний лютий. Та й не тільки вони, весь світ сумує нарівні з громадянами Азербайджану.

Ходжалинська трагедія - трагедія ХХ століття, яку ще довго не забудуть нащадки загиблих.