Як змінювалося взаємодія людського суспільства з природою? Зв'язок людини з природою

Як відомо, людський організм не може функціонувати окремо від природи. Людина є частина біосфери, її компонент, її мікроорганізм. Розвиток людського суспільства в історичному контексті необхідно розглядати в системі його взаємодії з природою. При цьому успіхи науково-технічного прогресу в даному випадку далеко не завжди використовувалися людиною на благо. Як змінювалося взаємодія людського суспільства з природою, можна простежити в рамках основних етапів соціально-історичного розвитку.

Первісний етап розвитку

Це період найбільшої залежності людини від природи. Власне, на даному етапі розвитку індивід не відокремлював себе від неї. Крім того, всі природні об`єкти і явища наділялися їм душею (анімізм), а деякі й зовсім ставали об`єктом релігійного поклоніння, набуваючи в очах людини божественні властивості. Завдяки одушевлению природи людина умовно отримував можливість спілкуватися з тваринами і рослинами на особливому рівні нематеріального характеру. Правда, цією можливістю наділялися тільки шамани, однак вважалося, що в окремих випадках звичайна людина також може говорити з духами.

Антропологізірованіе природи було своєрідною спробою людини зрозуміти її. Формуючи уявлення про навколишній світ за власним образом і подобою, людина одночасно демонстрував глибоку повагу і трепет. Проте з розвитком примітивних знарядь праці, а також з «прирученням» вогню людина починає активніше втручатися в природне систему. Також, говорячи про те, як змінювалося взаємодія людського суспільства з природою, слід зазначити значну роль у даному процесі полювання. Успішна полювання робила людини менш залежним від навколишнього середовища, додаючи йому впевненості у собі та власних силах.

Перехід до виробничого етапу

Не тільки розвиток знарядь праці, але й матеріальні, духовні, а також когнітивні передумови розвитку суспільства сприяли переходу від привласнюючого типу господарства до виробничого. Таким чином, відбувається виділення індивіда з біологічного світу. Одночасно посилюється вплив людського суспільства на природу, збільшуються обсяги споживаних природних ресурсів. Людина вже не обмежується полюванням і збиранням, він освоює новий вид діяльності - землеробство. З погляду В. І. Вернадського поява землеробства стало переломним моментом в історії розвитку людського суспільства. Також відкриття даного типу господарства, того, що пов`язує людину з природою, прийнято називати «неолітичної революцією», так як ці події збіглися з початком неоліту.

Зв`язок людини з природою в Новий час

До цього періоду ставлення людського суспільства до природи зазнає істотні зміни. Божественна сутність змінюється сутністю утилітарного характеру. Природа стає об`єктом практичного освоєння і джерелом наукового пізнання. Серед ідеологів нового ставлення до навколишнього рослинному і тваринному світу - Ф. Бекон. Одним з перших він виступає за освоєння природи дослідним шляхом.

Сучасний (антропогенний) етап розвитку

Отже, ми побачили, як змінювалося взаємодія людського суспільства з природою в історичному контексті. Що ж можна сказати про наш час? Безперечно, сучасні технології досягли небувалого рівня розвитку, що значно розширило можливості для експлуатації природних ресурсів. Зв`язок людини з природою на антропогенном етапі відрізняється наступними особливостями:

- відбувається посилення тиску людини на природу в екстенсивному (розширення площі впливу) і інтенсивному (розширення сфер впливу) плані;

- цілеспрямовані дії людини по зміні рослинного і тваринного світу;

- порушення екологічної рівноваги: у зв`язку зі збільшенням навантаження на природу з боку людського суспільства екосистема не встигає відновитися в необхідному обсязі;

- наростання загрози побічних негативних ефектів впливу людського суспільства на природу.

Проблема відновлення природних ресурсів

Окрему проблему представляє ситуація з вичерпаними природними ресурсами. До таких належать рослинний і тваринний світ, а також родючі грунти - поновлювані ресурси- корисні копалини - невідновлювані ресурси. У першому випадку швидкість вживання ресурсів приблизно порівнянна зі швидкістю їх відновлення, у другому ж випадку відновлення неможливе. І хоча процеси формування гірських порід, а також рудоутворення відбуваються безперервно, швидкість їх значно відстає від швидкості видобутку даних копалин.

Однак і з невичерпними ресурсами (повітря, сонячна енергія, енергія вітру, морських хвиль та ін.) На сучасному етапі взаємодії людини і природи також є свої складності.

Розглядаючи питання про те, як змінювалося взаємодія людського суспільства з природою, слід зазначити, що вплив антропогенного чинника на екологію досягло таких розмірів, що атмосфера і гідросфера стали змінюватися за своїм фізичним станом і хімічним складом. Дані зміни значно знижують цінність повітряно-водних ресурсів. Для вирішення цієї проблеми необхідні серйозні витрати на відновні процеси.

Таким чином, взята за основу мічурінська ідея «Ми не можемо чекати милостей від природи, взяти їх у неї - наше завдання» дорого обходиться сучасному суспільству. Взаємодія людини з природою до теперішнього часу не просто заходить у глухий кут, а загрожує глобальною екологічною катастрофою.