Науковий стиль: особливості. Мовні особливості наукового стилю

Науковий стиль, особливості якого є предметом дослідження для лінгвістів, являє собою сукупність специфічних мовних прийомів, що використовуються переважно в науковій, науково-технічній, науково-популярній сфері для вираження та оформлення різноманітних за змістом і призначенню ідей, гіпотез, досягнень.

Загальна характеристика наукового тексту

Науковий текст - це підсумок, результат або звіт про дослідницьку діяльність, який створюється для кола осіб, що володіють відповідною кваліфікацією для його сприйняття та оцінки. Для того щоб зробити його максимально інформативним, автор повинен вдатися до використання формалізованої мови, спеціальних засобів і способів подачі матеріалу. Найчастіше науковий текст - це опубліковане або призначене для друку твір. До текстів наукового плану відносяться і спеціально підготовлені матеріали для усного виступу, наприклад, доповіді на конференції або академічній лекції.

Характерні особливості наукового стилю - нейтральність тону, об`єктивний підхід і інформативність, структурованість тексту, наявність термінології і специфічних мовних засобів, прийнятих в середовищі вчених для логічного, адекватного викладу матеріалу.

Різновиди наукового стилю

Превалювання письмової форми існування творів наукового стилю обумовлює обгрунтованість, зваженість, чіткість їх змісту та оформлення.

Роздільна наукових текстів на види і типи пояснюється, по-перше, відмінністю об`єктів, описуваних численними дисциплінами, змістом дослідницької діяльності вчених, очікуваннями потенційної аудиторії. Існує базова специфікація наукової літератури, яка ділить тексти на науково-технічні, науково-гуманітарні, науково-природні. Можна виділити й більш приватні підмови, які існують всередині кожної з наук - алгебри, ботаніки, політології, і т.д.

М. П. Сенкевич структурував види наукового стилю за ступенем «науковості» кінцевого твори і виділив наступні типи:

1. Власне науковий стиль (інакше - академічний) характерний для серйозних робіт, призначених вузькому колу фахівців і містять дослідницьку концепцію автора - монографій, статей, наукових доповідей.

2. Виклад або узагальнення наукової спадщини містять вторинні інформаційні матеріали (реферати, анотації) - вони створені в науково-інформативному або науково-реферативному стилі.

3. Окрему науково-рекламну область займає промислова реклама, що представляє результати і вигоди від конкретних товарів - нових досягнень техніки, електроніки, хімії, фармакології та інших прикладних галузей науки.

4. Науково-довідкова література (довідники, збірники, словники, каталоги) має на меті дати гранично стислу, точну, без подробиць інформацію, пред`явити читачеві тільки факти.

5. Особлива сфера застосування у навчально-наукової літератури, тут викладаються основи наук і доданий дидактичний компонент, що передбачає ілюстративні елементи і матеріали для повторення (навчальні видання для різних навчальних закладів).

6. Науково-популярні видання представляють біографії видатних людей, історії походження різних явищ, хроніку подій і відкриттів і доступні для широкого кола цікавляться осіб, завдяки ілюстраціям, прикладам, роз`ясненнями.

Властивості наукового тексту

Текст, створений в науковому стилі, являє собою стандартизовану замкнуту систему.

Основні особливості наукового стилю - відповідність нормативним вимогам літературної мови, вживання стандартних оборотів і виразів, використання можливостей «графічного» мови символів і формул, застосування посилань і приміток. Наприклад, загальноприйнятими в науковому середовищі є кліше: мова піде про проблему ..., слід зазначити, що ..., отримані в ході дослідження дані привели до наступних висновків ..., перейдемо до аналізу ... і т.д.

Для передачі наукової інформації широко використовуються елементи «штучного» мови - графічного: 1) графіки, схеми, блоки, креслення, малюнки- 2) формули і символи- 3) спеціальні терміни та лексичні особливості наукового стилю-наприклад, назви фізичних величин, математичних знаків і т.д.

Відсильний апарат (виноски, посилання, примітки) формує більш точне уявлення про предмет мови і служить реалізації такої якості наукової мови, як точність цитат і проверяемость джерел.

Отже, науковий стиль, особливості якого характеризуються відповідністю нормі літературної мови, служить точності, ясності і лаконічності у вираженні думок дослідження. Для наукового висловлювання характерна монологічна форма, логіка розповіді розкривається послідовно, висновки оформлені як завершення і повні за змістом фрази.

Смислова структура наукового тексту

Всякий текст наукового стилю має свою логіку побудови, якусь закінчену форму, відповідну законам структурування. Як правило, дослідник дотримується такої схеми:

• введення в суть проблеми, обгрунтування її актуальності, новизни;
• виділення предмета дослідження (в деяких випадках і об`єкта);
• постановка мети, рішення в ході її досягнення певних завдань;
• огляд наукових джерел, яким-небудь чином зачіпають предмет дослідження, опис теоретичної та методологічної бази для роботи- обгрунтування термінології;
• теоретична і практична значущість наукового твору;
• зміст самої наукової роботи;
• опис експерименту, якщо він проводиться;
• результати дослідження, структуровані висновки за його підсумками.

Мовні ознаки: лексика

Побічний тон і Узагальнення формуються лексичні особливості наукового стилю:

1. Вживання слів в їх конкретних значеннях, переважання слів з абстрактним значенням (обсяг, прохідність, опір, конфлікт, стагнація, словотвір, бібліографія і т.д.).

2. Слова з повсякденного побуту набувають у контексті наукового твору термінологічне або узагальнене значення. Це стосується, наприклад, технічних термінів: муфта, котушка, трубка та ін.

3. Основну смислове навантаження в науковому тексті несуть на собі терміни, однак їхня частка не однакова в різних типах творів. Терміни вводять в обіг деякі поняття, правильне і логічне визначення яких - необхідна умова для професійно написаного тексту (етногенез, геном, синусоїда).

4. Для творів наукового стилю характерні абревіатури і складноскорочені слова: вид-во, ГОСТ, Держплан, млн, НДІ.

Мовні особливості наукового стилю, зокрема, в області лексики, мають функціональну спрямованість: узагальнено-абстрактний характер подачі матеріалу, об`єктивність поглядів і висновків автора, точність представлених відомостей.

Мовні ознаки: морфологія

Морфологічні особливості наукового стилю:

1. На граматичному рівні за допомогою певних форм слова та побудови словосполучень і речень створюється абстрактність наукового тексту: наголошується, що ..., видається, що ... і т.д.

2. Дієслова в контексті наукового тексту набувають значення позачасове, узагальнене. Причому вживаються переважно форми теперішнього і минулого часу. Їх чергування не надає ні «мальовничість», ні динаміку оповіданню, навпаки - вони вказують на закономірність описуваного явища: автор зазначає, вказує ... - досягненню мети сприяє вирішення завдань і т.д.

3. Переважаючі дієслова недоконаного виду (приблизно 80%) також надають науковому тексту узагальнене значення. У стійких оборотах використовуються дієслова доконаного виду: розглянемо ... - покажемо на прикладах і т.д. Також споживані невизначено-особисті та безособові форми з відтінком повинності або необхідності: характеристики відносять до ... - потрібно вміти ... - не слід забувати про ...

4. У пасивному значенні використовуються зворотні дієслова: потрібно довести ... - детально пояснюється ... - розглядається проблематика та ін. Такі дієслівні форми дозволяють зробити акцент на опис процесу, структури, механізму. Те ж значення у коротких пасивних дієприкметників: пропределеніе дано ... - норма може бути осмислена і т.д.

5. У науковій мові також вживаються короткі прикметники, наприклад: ставлення характерно.

6. Типовою ознакою наукової мови є займенник ми, вживане замість я. Цей прийом формує такі риси, як авторська скромність, об`єктивність, узагальненість: У ході дослідження ми прийшли до висновку ... (замість: я прийшов до висновку...).

Мовні ознаки: синтаксис

Мовні особливості наукового стилю в плані синтаксису виявляють зв`язок промови зі специфічним мисленням вченого: конструкції, що вживаються в текстах, нейтральні і загальновживаним. Найбільш типовим є прийом синтаксичної компресії, коли здійснюється стиск обсягу тексту при збільшенні його інформативності і смисловий наповненості. Це реалізується за допомогою особливого побудови словосполучень і пропозицій.

Синтаксичні особливості наукового стилю:

1. Використання означальних словосполучень «іменник + іменник у родовому відмінку»: обмін речовин, ліквідність валюти, прилад для демонтажу і т.д.

2. Визначення, виражені ім`ям прикметником, вживаються у значенні терміна: безумовний рефлекс, твердий знак, історичний екскурс та ін.

3. Для наукового стилю (визначень, міркувань, висновків) характерно складений іменний присудок з іменником, як правило, з опущеним дієсловом-зв`язкою: Сприйняття - це базовий пізнавальний процес ... - Відхилення від нормативних реалізацій мови - одна з найяскравіших рис дитячої мови. Іншою поширеною «формулою присудка» є складений іменний присудок з коротким причастям: може бути використаний.

4. Прислівники в ролі обставини служать для характеристики якості чи властивості досліджуваного явища: значно, цікаво, переконливо, по-новому- всі ці та інші події добре описані в історичній літературі ....

5. Синтаксичні структури речень висловлюють понятійний зміст, тому еталоном для пише вченого є полносоставное пропозиція оповідного типу з союзною зв`язком між його частинами, з нейтральним в плані стилю лексичним наповненням і нормативним порядком слів: Потрібно сказати, що зоопсихологи довго, наполегливо і безуспішно намагалися навчити найбільш розвинених людиноподібних (шимпанзе) звуковому мові. Серед складнопідрядних речень домінують структури з одним підрядним: Між інтелектом і мовою розташовується проміжна первинна комунікативна система, яка отримала назву функціонального базису мови.

6. Роль питальних речень - привернути увагу до викладається матеріалу, висловити припущення та гіпотези: Може бути, мавпа здатна до жестової мови?

7. Для здійснення відстороненої, нарочито знеособленої подачі інформації широко застосовуються безособові пропозиції різних типів: До статусно рівноправним жанрам можна віднести дружнє спілкування (розмова по душах, балаканина і ін.)... Таким чином підкреслюється прагнення бути об`єктивним дослідником, виступаючим від імені узагальненого наукового співтовариства.

8. Для того щоб оформити причинно-наслідкові відносини між явищами, в науковій мові використовуються складні речення з сочінітельной і підрядних союзної зв`язком. Часто зустрічаються складні спілки та союзні слова: зважаючи на те що, незважаючи на те що, внаслідок того що, тому що, між тим як, тоді як, в той час як та ін. Широко поширені складнопідрядні речення з підрядними із`яснітельние, означальні, причини, умови, часу, слідства.

Засоби зв`язку в науковому тексті

Науковий стиль, особливості якого полягають у специфічному використанні мовних засобів, спирається не тільки на нормативну базу мови, а й на закони логіки.

Так, для того щоб логічно викласти свої думки, дослідник повинен використовувати морфологічні особливості наукового стилю та синтаксичні можливості для зв`язку окремих частин свого висловлювання. Цій меті служать різні синтаксичні побудови, складні речення різного типу зі «словами-скріпками», уточнюючими, причетними, дієприслівниковими зворотами, перерахуваннями та ін.

Наведемо основні з них:

• зіставлення будь-яких явищ (як так…);
• вживання приєднувальних речень, що містять додаткові відомості про сказане в головній частині;
• дієприслівникові звороти також містять додаткову наукову інформацію;
• вступні слова і словосполучення, вставні конструкції служать для зв`язку між смисловими частинами як усередині одного речення, так і між абзацами;
• «Слова-скріпки» (наприклад, таким чином, тому, між тим, на закінчення, іншими словами, як ми бачимо) Служать для встановлення логічного зв`язку між різними частинами тексту;
• однорідні члени речення необхідні перерахування логічно подібних понять;
• часте вживання клішірованних структур, логічність і лаконічність синтаксичного ладу.

Отже, науковий стиль, особливості засобів зв`язку якого ми розглянули, - досить стабільна система, складно піддається змінам. Незважаючи на розгалужену систему можливостей для наукової творчості, регламентовані норми допомагають науковому тексту «тримати форму».

Мова і стиль науково-популярного тексту

Виклад матеріалу в науково-популярній літературі наближене до нейтрального, загальнолітературний, так як читачеві пропонуються лише спеціально відібрані факти, цікаві аспекти, фрагменти історичних реконструкцій. Форма викладу такого роду даних повинна бути доступною для неспеціалістів, отже, відбір матеріалу, система доказів і прикладів, манера викладу інформації, а також мову і стиль творів, які стосуються науково-популярній літературі, дещо відрізняються від власне наукового тексту.

Наочно уявити особливості науково-популярного стилю в порівнянні з науковим можна за допомогою таблиці:

Науково-популярний стиль задіє багато засоби, що належать загальнонаціональному мові, але риси своєрідності йому надають функціональні особливості використання цих коштів, специфіка організації тексту такого наукового твору

Отже, особливостями наукового стилю є специфічні лексичні та граматичні засоби, синтаксичні формули, завдяки яким текст стає «сухим» і точним, зрозумілим для вузького кола фахівців. Науково-популярний стиль покликаний зробити оповідання про якомусь науковому явищі доступним для більш широкого кола читачів чи слухачів («просто про складне»), тому він наближається за ступенем впливу до творів художнього та публіцистичного стилю.