Об'єднання Німеччини 1990 року і його політичні наслідки

Об`єднання Німеччини 1990 ознаменувало собою дозвіл німецького питання. Він був відкритий з часів II Світової війни, коли країни-переможниці не прийшли до консенсусу думок щодо майбутнього своїх зон окупацій колишньої країни-агресора. Причиною такої неадекватної реаліям часу стану справ служило протистояння Радянського Союзу та Заходу. Німецький питання незмінно породжував сплески міжнародної напруженості.

Очевидно, що в об`єднанні Німеччини помітно політичне прагнення президентів СРСР і США, Михайла Горбачова і Джорджа Буша-старшого. Без волі цих двох наддержав питання принципового політичного характеру не міг бути дозволений. Однак керівники найбільших країн-гарантів лише розглядали запропоновані варіанти інтеграції. Слід зауважити, що особлива честь - бути удостоєним символічного звання архітектора об`єднаної Німеччини, що презентує нову найбільш потужну економіку Європи, належить німецькому політику Гельмуту Колю. Коротко розповімо про нього.

Канцлер: «німецьке об`єднання»

Це унікальна людина. Він пережив чотири епохи: II Світової, відродження економіки ФРН, її динамічного розвитку і, нарешті, на рубежі XX століття вніс свій вагомий внесок як політик в об`єднання Німеччини (1990). Канцлер на рівні отриманого виховання відчував трагедію поваленої і розділеної країни і вірив у її майбутнє об`єднання. Однак навіть не сподівався, що інтегруючий процес буде запущений настільки динамічно. Принаймні, за його ж більш раннім висловлювань, він вважав, що подія це відбудеться не за його життя.

Коль як пронімецький політик був креативний і принциповий. Його протистояння з Маргарет Тетчер, яка намагалася максимально загальмувати процес, робить йому честь.

Німцям він запам`ятався як «канцлер німецької єдності». Саме федеральний уряд стало штабом цього об`єднання, а Коль незабаром став першим канцлером об`єднаної Німеччини. Дана стаття має на меті висвітлити об`єднання Німеччини як процес, звертаючи увагу на його динаміку і принципові кроки.

Влада НДР: політичний банкрут

Недемократичність суспільства, неефективність керованої в ручному режимі економіки НДР зразка 90-х років минулого століття стали предметом критики багатьох історіографів. З економічних факторів найчастіше згадується дефіцит держбюджету НДР, а також зростання зовнішнього боргу. Однак у ще більшій мірі час існування НДР як держави було визнано закостенілість його політичної системи. Вождя німецької компартії Еріха Хоннекера і сьогодні іронічно називають «залізною Еріхом».

Він, проповідуючи єдиноначальність, був непробивний для нового. Ідеали комунізму в ньому перевищували сподівання німців. Тому першим результатом підйому в НДР народного руху стало його відсторонення від влади 17.10.1989 р

Разом з тим, зважаючи на настрої громадськості НДР, навіть розумні стабілізаційні кроки, запропоновані його наступником Еґон Кренц, виявилися вже недієвими.

Передумови до об`єднання

Роки існування НДР були полічені. Очевидно, що об`єднання Німеччини не могло відбуватися за принципами віджилої державної структури НДР. Це проявлялося в:

• відставанні трансформації політичної системи від вимог ринку, порівняно з радянською моделлю (Горбачов, перебудова), польської (багатопартійність) ;
• фактичному формуванні 12.09.2009 р невизнаної опозиції - руху «Демократія сьогодні» ;
• ігноруванні головної вимоги опозиції - загальнонаціонального діалога;
• спроби силового вирішення проблеми біженців, що користуються туристичними візами у ФРН через Угорщину та Австрію (громадяни НДР зверталися до посольств ФРН за політичним притулком і отримували таке) ;
• ігноруванні волі народу шляхом грубої підтасування результатів комунальних виборів, що відбулися в травні 1989 р

Принципово нова велика Німеччина

Слід зауважити, що в хроніках передумови висвітлені набагато повніше, ніж причини. Об`єднання Німеччини 1990 року відбулася з волі німецького народу, який продовжував себе почувати єдиним і в ФРН, і в НДР. Ми, звичайно ж, не беремо до уваги висловлювання окремих радикальних політиків (на те вони і політики). Нам нецікава статистика, що акцентує увагу на відмінностях економік НДР і ФРН, а тим більше «вишукування» журналістів на цю тему. Пояснення з цього питання ми представимо на закінчення статті.

Головне - інше: об`єднання бажали практично всі німці. Стримувала ж цей процес обережність країн-переможниць. Адже всі розуміли: в Європі з`явиться нова країна-лідер. На щастя, побоювання виявилися зайвими: нова Німеччина на рубежі XXI століття обрала шлях лідера інтеграції Європи, а не конфронтації.

Що думали самі німці про об`єднання?

У пресі того часу численні статті висвітлюють об`єднання Німеччини 1990 року, інтерв`юючи багатьох людей. Аналізуючи інтерв`ю з самими німцями про їхнє ставлення до їх новій державі, можна зробити висновок, що в своїй більшості вони стали по-особливому називати свою країну. Причому її ім`я, яке звучить в цих інтерв`ю, не збігалося з офіційним, успадкованих від ФРН.

Прості люди, не змовляючись, називали її не інакше як Великою Німеччиною. Проте в їх словах не відчувалося ні гордині, ні агресії. Вони (це відчувалося) говорили небагатослівно, але від душі, і в цих словах чулася воля до єдності і до світу змученого народу, що пройшов безліч випробувань. Ці люди були готові і трудитися, і жити в об`єднаній країні.

Динаміка об`єднавчого процесу

Безумовно, руйнування Берлінської стіни, послужило логічним продовженням скасування 09.11.1989 р владою НДР заборони на відвідування Західного Берліна, стало символом, катализирующим об`єднання Німеччини (1990).

Коротко кажучи, це спорудження символізувало поділ німців. Їм від 13.08.1961 р була по периметру в 165 км відгороджена територія соціалістичної НДР (констітуціоналізірованной окупаційної зони СРСР) від Західного Берліна.

Таким чином соціалістичні правителі перекрили потік людям, що мріють про життя в ринковому суспільстві, адже щасливців, які опинилися «по той бік залізної завіси» до зведення стіни, набралося чимало - близько 2 млн. Чоловік.

Багато істориків новітньої ери рубіконом вважають навіть не об`єднання Німеччини 1990 року, а руйнування Стіни.

Вона вселяла мирним людям жах. За громадянам НДР, які прагнуть потрапити в «загниваючий світ Західного Берліна» і самовільно намагаються подолати це 5-метрове загородження з колючим дротом поверху і з вишками по периметру, автоматники відкривали вогонь. Про це писати сумно, але історія існування цієї споруди затьмарена 1065 смертями мирних громадян.

Чи дивно, що люди, над головами яких чотири десятиліття стояли автоматники, таким чином висловили своє прагнення до свободи?

Ставлення країн-гарантів до інтеграції німецьких держав

Великобританія і Франція, формально розуміють неминучість німецької інтеграції, м`яко кажучи, не особливо прискорювали об`єднання Німеччини (1990). Позиції країн зводилися до відтягування процесу.

Наприклад, британський прем`єр-міністр Маргарет Тетчер пропонувала спочатку провести в НДР довгострокові реформи ринкового характеру. «Залізна леді» неодноразово підкреслювала, що «німецьке об`єднання поки що не на часі». Президент Франції Франсуа Міттеран був менш категоричний, хоча його б в більшій мірі влаштувало, щоб ФРН взаємодіяла з НДР, як вона це робила з Австрією (ще з одним німецьким державою).

Для побоювань цих лідерів були певні підстави. Адже відновлювалася держава, яка на початку і в середині XX століття стала ініціатором двох світових воєн, що почалися саме в Європі.

Чого вони побоювалися? Як колись писав Карл Маркс, Німеччини - «хижака, який бажає переділу світових сфер впливу на свою користь». Однак канцлеру ФРН Гельмуту Колю з часом вдалося переконати сусідів у миролюбність і конструктивної прохельсінской загальноєвропейської позиції нового німецького держави.

США з самого початку вбачали, що Німеччина після об`єднання 1990 стане новим центром об`єднання ЄС. Ця країна беззастережно виступала надійним стратегічним союзником німецької інтеграції. Радянський Союз, у свою чергу, також не створював жодних проблем для здійснення мрії німецького народу.

Процес об`єднання

Нормативні позиції про об`єднання Німеччини були попередньо розроблені та затверджені при підписанні Договору, що регламентує остаточне врегулювання німецького питання.

Угода підписана за формулою «4 + 2»: ФРН, НДР, США, СРСР, Великобританія, Франція. Саме підписання відбулося 31.08.1990 р в берлінському палаці «Унтер ден Лінден». Атмосфера цієї події свідчила про те, що найважливішим подією в житті Європи кінця XX століття стало об`єднання Німеччини (1990).

Фото глав держав, а також осіб, присутніх на заході, свідчать, що в стінах замку «робиться історія». Звичайно, провідним мотивом інтеграції стало національну єдність. Це був прецедент з`єднання в рамках однієї держави двох різних економік і соціальних державних систем.

Про об`єднавчий договорі

Попередньо з боку німецьких держав підпису на договорі поставили Міністр Внутрішніх Справ Західної Німеччини Вольфанг Шойбле і статс-секретар парламенту НДР Гюнтер Краузе. Сам договір укладався в реалізації положень статті XXIII Конституції ФРН шляхом приєднання НДР до ФРН.

12.09.1990 р в Москві міністри закордонних справ країн-гарантів підписали Договір, остаточно врегульовує цей процес.

В результаті, згідно з договором, в 0 годин 00 хвилин 14.10.1990 р до складу ФРН увійшли історичні німецькі землі: територія Східного Берліна, Тюрінгія, Саксонія-Анхальт, Саксонія, Макленбург-Передня Померанія, Бранденбург.

Об`єднання Німеччини на тлі інших подій 1990

Цікава річ - історія. Її аналіз часом дає цікаві результати.

Тривалий період роз`єднання і переусвідомлення парадигми держави знадобився німцям, перш ніж задумане стало реальністю. Який ми отримаємо відповідь, якщо запитаємо (маючи на увазі не хронологічний аспект, а цивілізаційний): «Об`єднання Німеччини (1990) коли відбулося?»

У році, коли СРСР став правити перший (і останній) Президент, коли Вірменська РСР оголосила війну Азербайжанской РСР, коли в Югославії було встановлено многопартийное управління, коли в Польщі була розпущена комуністична партія (ПОРП). Якщо в Західній Європі йшли інтегрують процеси, то в Східній - диференційні.

Час прискорилося. Почалися процеси самовідновлення людської цивілізації, «перехворілої» націоналізмом і комунізмом. І примітно, що почалися вони в Європі. Хто б міг подумати, наприклад, що в XXI столітті зовнішня політика Німеччини стане стабілізуючим мирним фактором в Європі?

І тим не менше історики називають європейським рубіконом саме об`єднання Німеччини (1990). Наслідки цієї події - світоглядні: раніше політично аморфні європейці стали нарешті асоціювати себе з якоюсь спільністю.

Висновок

Ми розглянули об`єднання Німеччини 1990 року, вивчивши як інтерв`ю з самими німцями, так і переклади німецької преси. На жаль, вітчизняні джерела цієї інформації - тенденційні. Простежується спроба принизити роль цього об`єднання.

Наприклад, випинається наступне закриття НДР-івського провідного підприємства електроніки «Роботрон» (виготовляє, зокрема, перші ПК). Разом з тим замовчується, що його підрозділи були викуплені компанією «Сіменс», яка, оснастивши їх найновішими технологіями, на порядок підняла їх конкурентоспроможність у світі.

Тенденційно замовчується і прихід до Східної Німеччини провідних міжнародних компаній, і створення нових ринкових структур (наприклад, Франкфуртської біржі). Штучно створюється враження, ніби життя на території НДР закінчилася з входженням країни в ФРН, що люди пригнічені і тужать за соціалізму.

Реально ж - серйозну структурну перебудову всього промислового комплексу НДР викликало об`єднання Німеччини (1990). Короткий її зміст: замість хімічної, текстильної промисловості, металургії, яка працює для країн соцтабору, стали розвиватися точна механіка (загальновідомо, що німці - кращі інженери в світі), будівельна промисловість, оптика, автомобілебудування, харчова промисловість. Процес був організований по-німецьки жорстко і чітко. Скорочуваним робочим платилися посібники, їх перенавчали на нові спеціальності. Люди, що підійшли до пенсійного віку, таки отримали пенсію.

Закінчуючи виклад даної статті, ми висловимо наше переконання про те, що об`єднання Німеччини 1990 і його політичні наслідки досі досконально не вивчені і не проаналізовані.