Національна мова: форми існування. Національна мова російського народу

Так склалося, що в сучасному світі поняття рідної і національної мови змішуються. Між ними ставиться практично знак рівності, що, по суті, абсолютно невірно.

Різниця між національним і рідною мовою

Наприклад, розглянемо таку ситуацію: людина з Росії емігрував до США і з часом отримав громадянство. З цього моменту його національна мова - англійська. Чи робить це його рідним? Звичайно, ні.

Де б людина не перебувала, рідним для нього буде тільки той набір лексем, на якому він думає, який він буквально ввібрав з молоком матері.

Поняття національної мови

У цьому питанні є й інші складності. Наприклад, багато лінгвісти прирівнюють його до офіційної мови країни, що не завжди є правомірним. За великим рахунком, національна мова - це певний мова народу, який може і не збігатися з мовою документації тієї чи іншої країни.

Характерним прикладом можна вважати мови індіанців, які проживають на території Америки в резерваціях. Офіційною мовою для них буде вважатися англійська, однак це не скасовує того факту, що для цих груп існує власний національну мову.

Іншим прикладом можна назвати східну частину України, яка здебільшого складається з російських переселенців. На законодавчому рівні офіційним для них вважається український. Практично все населення даної території вільно нею володіє, проте національна мова для них - російська.

Зв`язок з літературою

Ще одним наріжним каменем у цьому питанні прийнято вважати ототожнення мови національної з літературним. Звичайно, воно буде в корені невірно, оскільки ці явища дуже самобутні і існують хоч і в зв`язку один з одним, але, скоріше, в ситуації взаємодії, ніж збіги.

Не варто забувати про те, що мова - це, насамперед, система знаків. Це стосується будь-якого його прояву, будь то прислівник, діалект або літературну мову. Всі вони утворюють ряд систем, елементи яких можуть збігатися, а можуть і відрізнятися докорінно.

Так, слова, що відносяться до літературної мови, можуть також відноситися і до мови національною, в той час як зворотна ситуація просто неможлива.

Великий і могутній

Як уже говорилося раніше, національний російську мову необов`язково повинен діяти виключно на території Росії. У даному випадку визначальним фактором є не законодавство, а ментальність народу, його самовизначення і світовідчуття.

За великим рахунком, людина осягає навколишнє середовище через призму мови. Певні лексеми викликають у нас у свідомості асоціації з конкретним образом, який, у свою чергу, пов`язаний з тією чи іншою реалією. Національна мова в даному випадку відіграє роль надзвичайно важливу, оскільки саме він визначає спільність усвідомлюваних представниками одного і того ж народу концептів. Так, відповідно, національний російську мову дає кожному його носію певну, відмінну від будь-якої іншої картину світу і буття в цілому.

Російський народ

Трохи раніше було наведено приклад індіанців, які проживають на території США, але зберігають власний національний мову. Хтось може сказати, що точно так само йде ситуація і на території Росії, де проживає величезна кількість народностей, і зауваження буде, по суті своїй, правомірним.

В даному випадку ключовим є питання самовизначення цих народностей - всі вони відносять себе до росіян в тій чи іншій мірі. Таким чином, можна стверджувати, що для певної частини національна мова, державна мова і російська - явища тотожні.

Форми існування

Цілком природно, що таке широке, практично всеосяжне поняття, як мова народу, просто не може обмежуватися якимись певними рамками. Раніше вже говорилося, що літературна мова - це суміжне поняття, яке набирає у взаємодію, але не тотожне. Все далеко не так просто, як здається на перший погляд.

Національна мова, форми існування якого можуть бути самими різними, практично необмежений щодо утворення словоформ та сфери використання. Літературний ж - вершина мови народу. Це максимально нормована, філігранна його частину.

Проте існують і інші сфери побутування, від яких просто не можна відмовитися. Мільйони філологів по всьому світу безперервно вивчають національну мову, форми існування та його розвиток.

Наприклад, однією з таких форм можна запросто назвати територіальні діалекти, які не мають нічого спільного з мовою літературною. Діалектизми при цьому можуть бути самими різними: лексичними, синтаксичними і навіть фонетичними, під якими слід розуміти різницю у вимові слів.

Ще однією повноправною формою існування національної мови сміливо можна назвати міські просторіччя. Вони можуть бути виражені як у неправильному освіті парадигм відмінювання, так і в банальній розстановці наголосів. Крім того, поширеним явищем в даному випадку можна назвати невірне вживання категорії роду. Сюди ж відносяться такі поширені сьогодні «ложі» замість «поклажі».

Нарешті, в поняття національної мови легко вписуються професійні та соціально-групові жаргони.

Шляху становлення

Звичайно, така складна, багаторівнева система попросту не може виникнути на порожньому місці. Англійська національна мова, що діє не тільки у Великобританії, але і в США, Канаді, як і будь-який інший, а тим більше російська, ставав таким поступово.

У нашому ж випадку процес становлення почався ще в XVII столітті, коли сформувалася остаточно наша російська нація.

Процес розвитку мови йде абсолютно безперервно, щодня в ньому з`являються все нові і нові слова, які з часом входять в лексичну систему остаточно і більше не викликають нерозуміння або ж подиву. Приміром, нікого сьогодні не можна здивувати словами на кшталт «школа», «аудиторія» або «юрист» - значення кожного абсолютно очевидно. Більш того, лексеми здаються нам споконвічно російськими, у той час як спочатку вони були надбанням латині.

Процес становлення і розвитку національної мови абсолютно нерозривно пов`язаний із самим народом, який його створює, доповнює і збагачує день у день. Одні слова поступово виходять з ужитку, замінюючись іншими, або зовсім забуваються через відсутність реалій, які означають.

З плином часу може змінюватися наголос у слові, і навіть його семантика - від суміжної до протилежної. Проте національна мова російського народу завжди залишається таким, об`єднуючи в собі ту саму душу - загальну для всіх, єдину і неподільну. Він не тільки дозволяє нам бачити світ по-своєму, але і створює його для нас всіх.