Основні ознаки літературної мови

Літературна мова являє собою недіалектную форму існування (підсистему) національної мови, що характеризується певними рисами. До них відносяться кодифицированность, нормативність, стилістична диференційованість, поліфункціональність, а також високий престиж в суспільстві, серед його носіїв.

У цій статті ми розглянемо ознаки літературної мови, його функції, а також саме це поняття, його властивості та визначення.

Літературна мова є основним засобом, який обслуговує в соціальному середовищі комунікативні потреби. Протиставляється він іншим, некодіфіцірованним підсистем - діалектам, міському просторечию (по-іншому - міському койне), а також соціальним і професійним жаргонам.

Два способи визначення поняття

Літературна мова як поняття може визначатися за лінгвістичним властивостям, які притаманні цій підсистемі того чи іншого національної мови, а також за допомогою відмежування всієї сукупності людей, які є носієм даної підсистеми, відокремлення її від загальної маси мовців на цій мові. Перший - лінгвістичний спосіб визначення, а другий - соціологічний.

Літературна мова з точки зору В. В. Виноградова

З точки зору В. В. Виноградова, літературна мова є спільною мовою, на якому існує писемність певного народу або декількох з них. Тобто він включає в себе мову всіх культурних проявів, що виражаються найчастіше в письмовій формі, але іноді і в усній, а також художньої літератури, публіцистики, науки, письмово-побутового спілкування, шкільного навчання, офіційно-ділових документів. Тому розрізняються такі форми його, як усно-розмовна і письмово-книжна.

Різні терміни, пов`язані з даним поняттям

Термін цей пов`язаний за своїм походженням з таким поняттям, як "література", а в розумінні етимологічному означає, що він заснований на "літері", тобто на букві. Відповідно, це письмова мова. І правда, якщо ми розглянемо мову середньовіччя, то будемо говорити лише про мову писемності, сукупності текстів, що мають літературне призначення. Інші ознаки мови літературної випливають з даного визначення за допомогою терміна, тому здаються зрозумілими і логічними.

Нашарувалися на даний предмет різноманітні терміни є, власне кажучи, лише спробою вибратися з глухого кута формальної логіки: понятійні ознаки шануються за прінадлежанія неіснуючому об`єкту, а сам він визначається через них же. Ознаки літературної мови будуть розглянуті нами нижче.

Літературна мова як функція національного

З багатьох визначень найбільш прийнятним є визначення його як функції національної мови. Тобто літературний - це лише різновид використання російської мови, а не окремий, самостійний мову. Дане розуміння лежить в руслі наукової традиції, воно визначається історичним підходом до аналізу літературної мови. Одночасно це трактування пояснює наявність і розвиток різних сфер "культурного говоріння", так як виправдовується існування літературної мови як терміна. Справді, останній є лише формою існування національного (народного) мови, а не тільки лише промовою у вузькому розумінні цього слова. З часом розмовні форми витіснялися все більш розвиваються "культурними", відбір мовних форм у міру того, як розвивалася структура мови, і становить основний зміст даного історичного процесу.

Основні ознаки літературної мови ми розглянемо нижче. Скажімо зараз кілька слів про мовні функціях.

Поліфункціональність російської мови

Поняття та ознаки літературної мови випливають з його функцій. Будь достатньо розвинений мова має два основні різновиди за метою використання: жива розмовна мова і літературна мова. Розмовною мовою ми опановуємо з дитинства. Освоєння ж другого різновиду відбувається безперервно, протягом життя і розвитку людини, аж до самої його старості.

Російська мова сьогодні є багатофункціональним, тобто використовується в безлічі різних сфер людської діяльності. Функціонально розмежовані і засоби літературної мови (граматичні конструкції, лексика). Використання мовних засобів безпосередньо залежить від виду комунікації. У мові літературному (ознаки російської літературної мови ви знайдете трохи нижче) існує дві основні функціональні різновиди: книжкова і розмовна. Відповідно виділяються книжковий і розмовна мова. В усному мовленні є три стилю вимови: розмовний, нейтральний і повний.

Основне властивість, що характеризує книжна мова - здатність зберігати текст і тому служити засобом зв`язку між різними поколіннями.

Функції його численні, як і ознаки, норми літературної мови, вони все ускладнюються з розвитком суспільства.

Провідна роль літературної мови

Серед інших різновидів, які спостерігаються в національній мові (соціальні та територіальні діалекти, просторіччя, жаргони), саме літературна мова незмінно грає головну роль. Він містить в собі оптимальні способи для найменування предметів і понять, вираження емоцій і думок. Відбувається безперервна взаємодія між ним та іншими різновидами мови, нелітературними. У розмовній мові це проявляється найяскравіше.

Таким чином, літературна мова являє собою основу культури нашої мови, а також вищу форму існування національної мови. Він використовується в засобах масової інформації, освіті, літературі, культурі. Обслуговує різні сфери діяльності людини: науку, політику, офіційно-ділове спілкування, законодавство, міжнаціональне, побутове спілкування, телебачення, преса, радіо.

Ознаки літературної мови

З самим терміном ми розібралися. Відзначимо тепер основні ознаки літературної мови. Це стійкість (тобто стабільність), оброблене (оскільки це мова, що був оброблений різними майстрами слова: вченими, поетами, письменниками, громадськими діячами), обов`язковість для всіх людей, які є носіями мови, наявність певних функціональних стилів, а також нормированность. Ось найважливіші ознаки літературної мови.

Нормированность

Нормированность означає досить певний спосіб вираження, який відображає сформовані історично конкретні закономірності розвитку даного літературної мови. Ця ознака заснований на самій мовній системі, закріплений кращими зразками творів літератури. Нормированному способом вираження віддає перевагу освічена частина населення. Як сукупність певних правил вживання слів, норма необхідна для збереження общепонятном і цілісності національної мови, для того, щоб передавати інформацію від покоління до покоління. Якби її не існувало, у мові могли б відбутися такі зміни, в результаті яких живуть у різних кінцях нашої країни люди перестали б один одного розуміти.

Обработанности і кодифицированность

Ознаками літературної мови є також оброблене і кодифицированность. Обработанности з`являється в результаті відбору, причому цілеспрямованого, всього найкращого, що є в ньому. Відбір цей здійснюється в процесі використання національної мови, в результаті досліджень, проведених громадськими діячами, ученими-філологами.

Кодифицированность означає закріпленість його норм у науковій літературі. Вона виражається в наявності відповідних граматичних словників, а також інших книг, які містять правила того, як використовувати мову.

Ці ознаки літературної мови також представляються дуже важливими.

Інші ознаки

Ознака стилістичного різноманіття увазі наявність безлічі функціональних стилів.

Літературна мова також характеризується загальновживаних і поширеністю, відповідністю звичаям, вживання і можливостям даної мовної системи.

Ми розглянули основні ознаки російської літературної мови. Одне з головних завдань мовної культури полягає в охороні його, а також його норм, адже літературна мова об`єднує в мовному плані весь народ. Головна роль у його створенні незмінно належить передової частини населення.

Яким має бути літературна мова?

Неодмінно літературна мова має бути загальнозрозумілою, так як його повинні бути здатні сприймати будь члени суспільства. Йому слід бути настільки розвиненим, щоб бути в змозі обслуговувати головні сфери людської діяльності. Важливо в мові дотримуватися лексичні, граматичні, акцентологические і орфоепічні норми мови. Тому дуже серйозним завданням, що стоїть перед лінгвістами, є розгляд будь-якого нового, що з`являється в літературній мові, з позиції відповідності його загальним тенденціям мовного розвитку, а також оптимальним функціональним умовам.

Чим точніше і правильніше мова, чим доступніше вона стає для розуміння, чим вона виразніше і красивіше, тим сильніше впливає на читача або слухача. Щоб красиво і правильно висловлюватися, потрібно дотримуватися певні логічні закони (доказовість, послідовність), а також норми нашої літературної мови, єдність стилю, піклуватися про милозвучності, уникати повторень.

Головні риси літературної вимови російської мови склалися на базі среднерусских говірок, їх фонетики. Сьогодні під напором нормованого, літературного діалекти руйнуються.