Безславне фінська війна

Такий суворої зими не було років 50. Вже в листопаді вдарили 30 градусні морози, а в січні температура повітря впала до 40-45 градусів нижче нуля. І така погода трималася до березня. Замерзла земля нагадувала бетон, а вікові сосни лопалися від таких морозів по всій довжині зі звуком, що нагадує постріл гармати. Не пошкодувала природа і снігу, який йшов майже кожен день. Така непривітна зима була в 1939-1940 роках на півночі СРСР і в Фінляндії. І саме тоді радянське керівництво вирішило покарати «зарвалися білофінів» руками Червоної армії. Так 30 листопада почалася «незнаменита» радянсько-фінська війна 1939-1940 років, яку тоді назвали «визвольним походом».

23 серпня 1939 між Німеччиною та СРСР було укладено пакт про ненапад. І у цього документа було ще й секретне додаток. Згідно з ним, дві великі держави розділили свої сфери впливу, і під «крило» Радянського Союзу в числі інших держав потрапила Фінляндія. А між тим, ще з березня 1938 уряд СРСР вело переговори з урядом Фінляндії про спільні дії по зміцненню морських і сухопутних кордонів обох держав. Передумовою до цих переговорів стала окупація Німеччиною Австрії та ускладнення політичної обстановки в Європі. Радянська сторона хотіла в першу чергу отримати гарантії того, що ніякий ворог не пройде через фінську територію і не зможе загрожувати Ленінграду з того боку. Але уряд Фінляндії від таких пропозицій відмовилося, і тим самим зробило крок до того, щоб фінська війна стала неминучою.

Втім, незабаром фіни самі зрозуміли, наскільки недалекоглядним був подібний відмову, і почали гарячково озброюватися. Головою Ради оборони тоді у них був маршал Маннергейм. І з його подачі військово-промисловий комплекс Фінляндії заробив на «повну котушку». Особливу увагу фінські військові приділили зміцненню та модернізації оборонних споруд, які були до цього зведені на Карельському перешийку. А після того як Німеччина окупувала Чехословаччину (квітень 1939 року), з ініціативи СРСР почався новий виток переговорів. На це раз радянське керівництво пропонувало Фінляндії військову допомогу на випадок агресії. А у відповідь фіни мали надати в оренду Союзу кілька островів, що знаходяться у Фінській затоці. На них військове керівництво Союзу планувало обладнати додаткові бази для прикриття Кронштадта з боку моря. І хоча Маннергейм переконував політиків прийняти пропозицію СРСР, його думка проігнорували. Після цього мирне вирішення протиріч між сторонами стало неможливим, і радянсько-фінська війна стала лише питанням часу.

А пакт про ненапад з Німеччиною на деякий час розв`язав Радянському Союзу руки, і Москва вирішила окупувати Фінляндію. Формальним приводом, після якого почалася фінська війна 1939 року, став обстріл позицій Червоної армії у селища Майніла. Це трапилося 26 листопада, та здійснили цю провокацію співробітники НКВД, що діяли під виглядом фінських військ. Після цього між країнами були розірвані всякі дипломатичні відносини, і 30 листопада почалося широкомасштабне вторгнення РСЧА на територію суміжної держави. Військове керівництво СРСР планувало протягом трьох тижнів розбити фінську армію і зайняти Гельсінкі.

Але планам радянських військових начальників не судилося збитися. Лобовий штурм знаменитої лінії Маннергейма не вдався. Тоді радянська пропаганда списала цю невдачу на неприступність цієї оборонної системи. Хоча насправді фінські укріплення, збудовані на Карельському перешийку, в 10 разів були слабші французької лінії Мажино за чисельністю дзотів, дотів і артилерійського озброєння. І насправді лінія Маннергейма не була непереборною перешкодою для тодішніх армій. Проте Червона армія за перші три тижні не прорвала навіть першу лінію фінських позицій, не кажучи вже про окупацію Гельсінкі. І 21 грудня цей наступ повністю зупинилося, а 26 числа того ж місяця Червона армія перейшла до оборони. Фінська війна погрожувала стати затяжною.

Після цього була зроблена спроба нанести допоміжний удар по фінським позиціях північніше Ладозького озера. Але ця спроба закінчилася крахом, і в результаті дві «червоні» дивізії були оточені і повністю розбиті. І взагалі в тому районі фіни оточили і знищили п`ять дивізій Червоної армії. А знову наступати радянські війська почали тільки 1 лютого 1940, після того як вони отримали суттєве підкріплення. Тепер на лінію Маннергейма націлився Північно-Західний фронт, яким командував С.К. Тимошенко. Він включав в себе 7-ю і 13-у армії. Щоденні артилерійські обстріли послабили оборону фінів. І тільки 11 лютого оборона фінів здригнулася. А 14 лютого Червона армія взяла місто Сума.

Таким чином, РККА повільно просувалася вперед, і в березні вже почалися бої за місто Виборг. Тепер фінський уряд, бачачи безуспішність подальшого опору, направило до Москви делегацію для проведення мирних переговорів. Вони зайняли 4 дні, і 13 березня були припинені всі військові дії. Фінська війна закінчилася, і уряд цієї країни прийняв всі умови, які їм запропонувало радянське керівництво. В результаті такої нелегкої перемоги СРСР отримало місто Виборг, весь Карельський перешийок і район, що знаходиться на північ від Ладоги, разом з містом Сортавала. Таким чином, вдалося відсунути кордон від Ленінграда на 150 кілометрів, хоча і приєднати Фінляндію до СРСР все ж не вийшло. А фіни в результаті цієї війни втратили всі свої оборонні споруди і залишилися практично беззахисними.