Конкуруючі правові системи сучасності

Розглядаючи правові системи сучасності в рамках однієї з юридичних дисциплін, насамперед автори підручників, викладачі, практики мають на увазі, безумовно, системи, що мають місце бути в будь-якій точці нашого світу. Тобто розглядаються не тільки особливості правової системи Росії, але систем в окремих країнах Землі.

На сьогоднішній день можна виділити дві в якійсь мірі конкуруючих системи. Саме вони виявилися найбільш дієвими, прийнятними і поширеними: романо-германська і англосаксонська. Іноді поряд з ними називають і соціалізм, проте багато істориків стверджують, що такий суспільний лад є перехідним етапом від однієї системи до іншої.

Правові системи сучасності мають і свої мінуси, і свої плюси. Іноді перші переважують останні. Причому одна і та ж система в різних країнах може розвиватися по-різному: у відношенні якихось елементів системи швидше, а інших повільніше.

Кожна система включають в себе в якості окремих елементів не тільки акти, способи правоосуществления, а й саме правосвідомість громадян. Подібність окремих елементів між собою як раз і дозволяють віднести певну систему до «правової сім`ї».

Безумовно, сучасні правові системи мають свої національні та історично сформовані особливості. Це видно навіть за назвою основних правових «сімейств».

Континентальна система

Російське законодавство відносять до «сімейства» романо-германської або континентальної (як її ще називають) системи. Поділяють ту ж правову основу країни Європи, Японії, Латинської Америки і Китай (частково). Головною особливістю даної системи є визнання непорушних прав людини (Конституція) і виділення зобов`язань громадянина перед своєю країною. У його основі лежать римські постулати про права, добре допрацьовані в університетах Європи. Правопорядок встановлюється за рахунок ряду кодексів, проте більшу юридичну силу має Конституція. Саме на її основі будуються і змінюються всі закони в країні, оскільки в ній містяться права громадянина як вища цінність держави. Подобу конституції є і в інших країнах з континентальною правовою системою (наприклад, Декларація прав в Євросоюзі).

Друга риса «сімейства» - поділ соціального та приватного (введені поняття муніципальної та приватної власності). Не секрет, що виникають ситуації, коли громадські та інтереси окремої людини тісно переплітаються. І часто закон можна трактувати як на користь суспільства, так і на користь громадянина. Але судова система дозволяє розбирати, дозволяти кожен конкретний випадок, і при необхідності вносити зміни до кодексів РФ: загальні (такі як цивільний) та спеціальні (житловий, сімейний та інші).

Безумовно, правові системи світу удосконалювалися: з`явилися закони про інтелектуальної власності та інші, яких не було спочатку.

Англосаксонська система

Іншою поширеною системою є англосаксонська: США та Британська Співдружність (Великобританія, відзначилася від інших країн Європи, Канада, Нова Зеландія, Нігерія, Австралія та інші). В основу системи лягло федеративний устрій колоній: централізація влади. Змінюючись, англосаксонська система увібрала в себе головне поняття - справедливості. Чинити по совісті - такий принцип, здавалося б, міг вирішити головну проблему континентальної системи - незадоволеність сторін через розбіжності в трактуваннях закону. Принцип діє і донині: коли закон безсилий, застосовуються справедливі (знову ж по суб`єктивної точки зору суду) заходи. Правда, тільки у відношенні приватної власності, договірних відносин, судових заходів покарань. І тільки виходячи із загальних правових стандартів.

Поняття приватного в англосаксонській системі набагато ширше, звідси і менше відмінностей між громадянами. Наприклад, в приватному порядку розглядаються права як компаній, так і окремих громадян (принцип справедливості «є»).

Отже, історично сформовані основні правові системи сучасності різняться у способах задоволення головних прав людини. І наскільки правосуддю вдається досягати цієї мети - важко судити, живучи тільки по одній системі, не зазнавши на собі дію іншої.

І на закінчення не можна не відзначити, що правові системи сучасності можуть мати й інший вигляд: як більш специфічні «вузькі» форми (Мусульманське право, іудейське та інші), так і міжнародного масштабу (як приклад можна взяти Євросоюз і його Декларацію про права людини).