Кібернетика як Наукова Дисципліна

Кібернетика - наука про процеси управління в динамічних системах, яка ґрунтується на теоретичній базі логіки, математики та широкого використання в цих цілях обчислювальної техніки.

Андре Марі Ампер близько двохсот років тому завершив працю під назвою «Нариси з філософії наук». У роботі французький математик і фізик прагнув привести в систему всі існуючі наукові знання. В окрему рубрику вчений помістив науку, яка за його припущенням повинна була займатися вивченням способів управління суспільством. Назва цієї науки він утворив від грецького слова «кібернетес», що означає «керманич», «керманич».

Наука кібернетика була поміщена Ампером в розділ «Політика». Довгий час терміном взагалі не користувалися, по суті про нього забувши.

Лише в 1948 році Норберт Вінер, американський математик, видав працю «Кібернетика, або Управління і зв`язок в живих організмах і машинах». Книга викликала жвавий інтерес громадськості.

Наріжними каменями кібернетики називалися теорія інформації, теорія автоматів і теорія алгоритмів, які вивчали способи побудови систем, призначених для обробки інформації. Математичний апарат науки кібернетики дуже широкий. Він включає теорію ймовірностей, теорію функцій, математичну логіку і інші розділи математики.

У розвитку наукових підходів до кібернетики велику роль зіграла біологія, що вивчає процеси управління, властиві живій природі. Вирішальним же в розвитку кібернетики стало зростання автоматики та електроніки, які привели до появи обчислювальних машин з високою швидкістю роботи. Це відкрило небачені можливості для обробки інформації та моделювання систем управління.

Послугами нової науки почали користуватися фізика, математика, біологія, психіатрія, фізіологія, економіка, філософія, інженерія різних напрямків.

Оскільки кібернетика вивчає процеси управління, то ці науки прагнули розвивати процеси управління в сферах власних інтересів. В результаті найпильнішу увагу при вивченні було залучено до живого організму - самій людині, який представляв собою керуючу систему вищого типу, функції якої вчені та інженери прагнули відтворити за допомогою автоматів.

Кібернетика досліджує загальні властивості різних систем управління, які притаманні і живій природі, і органічного світу, і колективу людей.

Об`єкт управління (Машина, автоматизована лінія, жива клітина, набір символів) і пристрій по управлінню (мозок або машина-автомат) постійно обмінюються інформацією.

Управління пов`язане з передачею, зберіганням, накопиченням, переробкою даних, інформації, яка характеризує об`єкт, зовнішні умови, хід процесів, робочу програму.

Різні системи відрізняються один від одного природою носіїв інформації (Світло, звук, хімічні, механічні, електричні сигнали, документи). Але в будь-якому випадку ці процеси підкоряються загальним закономірностям. Усім їм характерна наявність зворотного зв`язку. Також всі керуючі пристрої включають елементи та функції, які мають спільні риси, властиві і живим організмам і штучним машинам. Вони здатні сприймати інформацію, накопичувати її, запам`ятовувати і т.д.

Кібернетика розвивалася надзвичайно швидко. Приблизно за чверть століття вона перетворилася в одну з провідних дисциплін, що отримала наукове визнання і загальне значення.

Сьогодні кібернетика - повноправна наука про принципи управління в окремих сферах наук і життя суспільства (економічна, технічна, ядерна кібернетика і т.д.) Кібернетика розробляє концепції і будує моделі управління.

Кібернетичним називається такий тип управління, який розглядає організацію як систему, елементи якої взаімосвязани- забезпечує оптимальне рішення динамічних завдань- використовує специфічні методи кібернетики (зворотний зв`язок, самоорганізація і т.д.) - Застосовує автоматизацію і механізацію робіт з управління на основі керуючої та обчислювальної техніки і комп`ютерів.