Вікова психологія.

Вікова психологія - це одна з галузей психологічної науки. Вона вивчає закономірності і факти розвитку людини, а також його психіку і її вікову динаміку.

Об`єктом вивчення вікової психології вважається нормальний, здоровий, змінюється і розвивається в онтогенезі чоловік. Вона виділяє різні вікові зміни в поведінці людини і намагається їх пояснити, розкрити всі закономірності придбання ним знань і досвіду. В центрі уваги даної відрости психологічної науки знаходяться різні форми психічної організації, які типові для окремих періодів та етапів життя людей. Основне її завдання - вивчити і дослідити психічний розвиток людини від народження до самої його смерті.

Предмет вікової психології - це вікові періоди розвитку, механізми і причини переходу від одного до іншого, загальні тенденції та закономірності, спрямованість і темп психічного розвитку людини в онтогенезі.



Найбільш важлива частина вікової психології - дитяча психологія. Поняття предмета даної науки трансформувалося з часом через те, що змінювалася методологія дослідження. Спочатку в кінці 19 - початку 20 століття вчені прагнули до того, щоб накопичити конкретні дані, емпіричні відомості, вивчити феноменологію психічного розвитку саме в дитячі роки. Їх цікавило, що відбувається в цей період в дитячому розвитку, які нові вміння з`являються у дитини, в якій послідовності і коли. Це завдання виконувалася за допомогою таких методів, як спостереження і зрізового експерименту.



У середині 20 століття дослідники починають приділяти більше часу тому, які умови, чинники та рушійні сили психічного розвитку. В даний час можна виділити теоретичні завдання вікової психології. По-перше, вивчити рушійні сили, механізми і джерела психічного розвитку протягом усього життєвого шляху людини. По-друге, скласти періодизацію психічного розвитку людей в онтогенезі. По-третє, вивчити різні вікові особливості, а також закономірності перебігу психічних процесів (Уваги, пам`яті, сприйняття), тобто як вони виникають, проходять шлях становлення, змінюються, вдосконалюються, деградують і компенсуються. По-четверте, встановити вікові особливості, закономірності, можливості здійснення тих чи інших видів діяльності, процесу засвоєння знань. По-п`яте, досліджувати вікове розвиток особистості.

Велика кількість вчених, які залишили вагомий слід у науці, обов`язково займалися питаннями, які вирішує вікова психологія. Велику увагу приділив дитячої психології Л.С. Виготський.

Вікова психологія має і ряд практичних завдань. По-перше, вона покликана визначити вікові норми різних психічних функцій, виявити творчий потенціал людини і його психологічні ресурси. По-друге, створити службу контролю за всім ходом психічного розвитку, надання посильної допомоги батькам, які перебувають у проблемних ситуаціях. По-третє, проводити вікову і клінічну діагностику. По-четверте, виконувати функції психологічного супроводу, допомагати в періоду кризи. По-п`яте, оптимально організувати навчально-виховний процес.

Вікова психологія використовує знання і досвід близьких їй наук: загальної, генетичної, педагогічної та соціальної психології. Крім того, вона спирається на різні знання природничих наук: геронтології, культурології, педагогіки, медицини, соціології, етнографії, логіки, мовознавства, мистецтвознавства, літературознавства та інших областей науки. Вікова психологія розкриває закономірності становлення психіки і робить їх надбанням громадськості.




» » Вікова психологія.