Традиційна Економіка

Традиційна економіка являє собою один з видів економічних систем ведення господарства. Традиційна економіка відрізняється від інших укладів економіки тим, що в ній практику використання ресурсів визначають традиції і звичаї.

Для країн, економіка яких носить традиційний характер, властиво існування різних форм господарювання, заснованих на різних формах відношення до власності. Досить часто при такому укладі зберігається общинна форма власності, для якої характерна натурально-громадська форма господарювання.

Традиційна економіка крім цього передбачає і існування дрібної приватної власності, яка, як правило, виступає фундаментом для створення і розвитку дрібнотоварного виробництва (представляють яке ремісники і селянські господарства).

Принципові рішення в традиційній економіці можуть прийматися по-різному. На це впливає тип існуючого економічного укладу. В умовах натурально-общинного укладу прийняття головних економічних рішень здійснюється невеликою групою учасників товариства (рада старійшин) або главою роду. Що стосується ремісників і селян, то такі рішення вони приймають самостійно.

Традиційна економіка розпорядженні різними стимулюючими важелями, які підстьобують розвиток економіки. Натурально-общинний уклад, в основному, оперує матеріальними стимулами щодо трудових відносин. Пов`язані вони з необхідністю задоволення елементарних життєвих потреб.



В умовах переважання дрібнотоварного виробництва стимулами виступають економічні важелі: перевищенні доходів над витратами. Звичайно, враховуючи те, що засноване таке господарство на особистій праці учасників, то розміри таких доходів не дуже великі.

Традиційна економіка базується на відсталій техніці, ручній праці, сільськогосподарському виробництві. Існування сталих традицій стримує розширення застосування технологій і поширення передової інформації.



В цілому, таку економіку можна характеризувати як слаборозвинуту, малорухливу, застійну систему. Сьогодні у світі не залишилося країн, які ведуть господарство в чисто натуральному вигляді. Практично в кожну національну економіку вже проникли ринкові відносини.

При цьому сьогодні досить істотний відсоток населення світу живе в умовах розвитку економічних відносин, які характеризуються терміном «суб-економіка». Насамперед, мова йде про країни третього світу. Одним із супутників таких систем є бідність. Наявні багатства концентруються в руках небагатьох.

Традиційна економіка може навіть не мати офіційної валюти і працювати через бартер.

Централізована економіка управляється державними органами, на основі директивних програм і планів, прямого ієрархічного підпорядкування нижчих вищим органам, при власності держави на все засоби виробництва.

Сучасна економіка Росії характеризується тісним зв`язком з процесом становлення нових умов ведення господарювання, переходом від централізованої економіки до ринкової. До реформ в Росії на частку держвласності припадало близько 90% виробничих фондів і близько 80% зайнятих в господарстві.

Бюрократизація і монополізм, держрегулювання цін приводили до зниження економічних стимулів до праці і в цілому гальмували технічний прогрес. Це призвело до реформ 90-х років, в ході яких держвласність поступово почала переходити в приватні руки.

До теперішнього часу в економіці Росії відбулися такі перетворення як подолання одержавлення економіки, склалися конкурентні відносини на ринку, інфраструктура ринку переживає інтенсивний розвиток.




» » Традиційна Економіка