Гендерний ознака і його відмінність від статевого

Поняття стать і гендер часто плутають, а між тим, між ними існує цілком значуща, хоч і неочевидна, різниця. Спробуємо визначити, що ж таке гендерний ознака і яке його відмінність від статевої приналежності. Можна сказати, що біологічна стать - чоловічий і жіночий - це вроджена якість індивіда, що виявляються ще на стадії ембріонального розвитку-що статева ознака - незмінний, і не залежить від волі індивіда. Але чи так все просто? Адже останнім часом за допомогою сучасної медицини можна змінити стать. Та й наявність при народженні тих чи інших статевих органів у дитини ще не означає, що його можна однозначно помістити в розряд хлопчиків або дівчаток. Адже зараз, наприклад, в обстеженні спортсменок, які беруть участь у змаганнях між жінками, беруться до уваги не тільки явні жіночі ознаки їх організму, а й хромосомний набір, оскільки зустрічається, що поряд з жіночими статевими органами сусідить чоловічі гормони, і це дає таким спортсменкам деякі переваги в змаганнях.

І все ж якщо статева ознака у більшості людей все-таки біологічний і анатомічний, гендерний ознака є однозначно громадським, соціальним і набутим в результаті виховання. Більш простою мовою це можна переформулювати так: на світ з`являються немовлята чоловічої і жіночої статі, але чоловіками і жінками стають. І справа навіть не в тому, як виховують дитину з пелюшок - дівчинкою чи хлопчиком: на всіх нас впливає культурне несвідоме нашого оточення. А оскільки гендер - явище культурне і соціальне, воно і може зазнавати зміни разом з розвитком культури і соціуму. Наприклад, ще в XIX столітті вважалося, що жінка носить сукні і довге волосся, а чоловік - брюки і коротку зачіску, але зараз ці речі не є ознакою гендеру. Раніше «жінка-академік», «жінка-політик» і «бізнес-вумен» вважалися чимось неймовірним, але зараз це спостерігається все частіше і частіше, і вже нікого не дивує.

Але, тим не менш, гендерний ознака, приписуваний чоловікам і жінкам, все ще живучий в масовій свідомості, і чим нерозвиненість суспільство, тим більше він тяжіє над індивідами, нав`язуючи їм ті чи інші форми соціальної поведінки. Так, вважається, що чоловік повинен бути «добувачем для родини» і обов`язково заробляти більше дружини. Також вважається, що чоловік повинен бути мужнім, наполегливим, агресивним, займатися «чоловічими» професіями, захоплюватися спортом і риболовлею, робити кар`єру на роботі. Жінці ж приписується бути жіночною, м`якою, емоційної, вийти заміж, мати дітей, бути поступливішою і поступливою, займатися «жіночими» професіями, роблячи в них досить скромну кар`єру, тому що основний час вона повинна присвячувати сім`ї.

Ці стереотипи, які, на жаль, досі панують в деяких стратах і навіть країнах, породжують для людських індивідів гендерні проблеми. Дружина, що годує всю семью- чоловік, що йде у декретну відпустку по догляду за новорожденним- жінка, жертвами заміжжям заради успішної наукової карьери- чоловік, який захоплюється вишиванням - всі вони в тій чи іншій мірі піддаються соціальному остракізму за своє невідповідне підлозі поведінку. Чи можна однозначно сказати, що гендерний ознака - це соціальний стереотип? Так, оскільки в різних суспільствах гендерні стереотипи - чоловічі і жіночі - різняться між собою. Наприклад, в іспанському парадігмате вміти готувати - ознака справжнього мачо, тоді як у слов`янському стояти біля плити - чисто жіноче заняття.

Очевидно, що гендерні стереотипи призводять не тільки до гендерних проблем, а й до дискримінації за статевою ознакою, оскільки керівна роль у суспільстві часто відводиться чоловікам. Тому багатьма розвиненими країнами на найвищому рівні розробляється спеціальна гендерна політика. Це означає, що держава бере на себе відповідальність щодо усунення нерівності за статевою ознакою і створює кодекс законів для формування егалітарного (рівного для всіх людей) суспільства. Воно також має проводити просвітницьку політику, що має на меті викоренити гендерні стереотипи.