Тоталітаризм в СРСР

Тоталітарний режим в СРСР мав свої особливості. Ця система передбачала в першу чергу всевладдя однієї правлячої партії, репресивні методи. Ознаки тоталітаризму виявлялися і в прагненні до абсолютного одержавлення економіки, а також у придушенні свобод особистості.

В якості головних факторів, що обумовлюють формування цієї політичної системи в країні, історики називають соціокультурні, політичні та економічні.

Прискорений економічний розвиток провокувало посилення політичної влади в державі. Форсована стратегія передбачала значне і різке ослаблення (якщо не абсолютне знищення) товарно-грошових важелів економіки на тлі повного переважання адміністративно-господарської структури. Дисципліни в господарській діяльності, позбавленої механізмів економічних інтересів, можна було легко домогтися, спираючись на державну санкцію, політичний апарат, а також адміністративний примус.

В політичній системі перевага віддавалася також формам беззаперечного підпорядкування директиві. Тоталітаризм в СРСР розвивався і на тлі досить низького рівня матеріального добробуту населення країни. Для подолання економічної відсталості, прискорення індустріалізації одного ентузіазму передових верств було недостатньо. У цьому випадку "піднесеність" повинна була підкріплюватися та іншими факторами організаційно-політичного характеру, регулюванням заходів споживання і праці (жорсткими покараннями за крадіжку майна, запізнення, прогули та інше). Безумовно, тоталітаризм в СРСР, використовуючи зазначені заходи, не сприяв демократизації.

Важливе значення у встановленні централізованої державної системи мала і особлива політична культура. Покірність основної маси громадян влади поєднувалася із зневажливим ставленням до закону. Цей тип політичної культури висловлювався в рамках Партії Більшовиків, яка була сформована переважно "вихідцями з народу".

Тоталітаризм в СРСР розвивався, не зустрічаючи опору. У першу чергу нова політична система була прийнята всередині самого апарату влади. У комплексі культурних, політичних та економічних чинників до 30-м рокам сформувався новий режим сталінської диктатури.

Основні функції регулювання і управління взяли на себе надзвичайні, каральні органи. Разом з цим почала посилюватися роль апарату партії, який отримав повноваження займатися господарським і державним управлінням. Необмеженою свободою було наділене вище керівництво, а рядові комуністи були зобов`язані суворо підкорятися центрам управління.

Тоталітаризм в СРСР припускав, разом з виконавчими комітетами в сільськогосподарській, промисловій, культурній, науковій сфері, функціонування партійних комітетів, роль яких насправді була вирішальною.

Проникнення влади в економіку та інші сфери життя з того моменту стало характерною особливістю політичної системи СРСР.

В результаті, з встановленням системи сформувалася деяка піраміда, на вершині якої знаходився Сталін в якості Генерального секретаря ЦК ВКП (б).

Разом із затвердженням влади підносилися і зміцнювалися силові структури країни, репресивні органи. Так, вже до 1929-го року формуються в кожному районі так звані "трійки", які здійснювали позасудові розгляду і виносили свої вироки.

Таким чином, сталінський режим зміцнював репресивну систему, яка, на думку деяких істориків сучасності, переслідувала три основні цілі:

1. Усунення соціальної напруженості за допомогою визначення та покарання ворогів.
2. Придушення зачатків сепаратистських, відомчих, опозиційних та інших настроїв при забезпеченні абсолютної влади центру.
3. Дійсне усунення функціонерів, "розклалися" від наявної у них безконтрольної влади.