Соціал-демократія - шлях до щастя для всього людства?
Загальний добробут і соціальну рівність, дотримання основних прав і свобод людини, пом`якшення циклічних коливань в економіці та підвищення темпів економічного розвитку - ось основна мета, яку поставила перед собою соціал-демократія як модель суспільно-політичного розвитку. Чим не мрія для всього людства?
Звичайно, соціал-демократи протягом всієї своєї історії зазнали і злети, і падіння, стаючи все менш радикальним рухом. Однак спочатку дане політична течія виникло в 19 столітті на Заході на основі марксизму, за винятком англійської Лейбористської партії, джерелами курсу якої спочатку було фабіанство і християнський соціалізм.
Соціал-демократія відмовилася від ідеї пролетарської революції ще на початку 20 століття і стала на шлях поступових соціальних реформ. Більше ніхто не заявляв про історичну місію, яка уготована пролетаріату, а класова боротьба переросла у взаємне партнерство для досягнення спільних цілей.
У 50-60-ті роки соціал-демократи - це представники різних верств населення, які виступали за соціальна держава, кейнсіанську фінансову політику і свободу приватної власності. Всі вони є прихильниками соціального партнерства у вирішенні всіх труднощів, які виникають в ході розвитку економіки.
Проте вже в 70-і роки теза про державу загального добробуту був поставлений під сумнів у зв`язку зі збільшенням взаємозалежності між країнами. Соціал-демократія як політична модель в умовах глобалізації просто не могла забезпечити ті соціальні гарантії, які вона проголошувала. Забезпечення необхідних соціальних програм вимагало збільшення податків, що знижувало конкурентоспроможність своєї країною продукції на світовому ринку. До того ж крах комуністичного режиму в СРСР завдало чутливо удар по основній ідеї всіх партій цього напрямку.
Однак поступово Лейбористська партія Великобританії та Соціально-Демократична партія Німеччина повернули до себе довіру. Соціал-демократія стала шукати способи пристосування до взаємодії національних економік в умовах глобалізації та інтернаціоналізації господарства. Тепер вони навіть стали заявляти, що глобалізація може сприяти поширенню демократії у світовому масштабі, хоча раніше говорили тільки про конфлікти і війнах, пов`язаних з цим явищем.
Лейбористська партія виступає за «прогресивну глобалізацію», яка передбачає перерозподіл багатства між бідними і багатими країнами, а також регулювання світового економічного розвитку. А ось Соціал-Демократична партія Німеччини розглядає глобалізацію як шанс, а не як загрозу, приділяючи великий вплив виграшу, який вона обіцяє об`єднаної соціальної Європі. Французька соціал-демократія дивиться на це дещо по-іншому. Основне занепокоєння у французів викликає доля культурної спадщини країни, адже в сучасному уніфікованому (а по суті, американізованому) світі, йому може просто не знайтися місця.