Періодизація історії

Періодизація всесвітньої історії буває декількох видів. Є загальноприйняте розподіл, на якому грунтуються всі народи світу, - цю періодизацію називають класичною. У ній виділяють такі періоди: доісторичний, античний, середньовічний, раннє новий час, новий час і новітнє.

Доісторичним періодом називають первісні часи, дослідження історії яких утруднено у зв`язку з відсутністю письмових джерел. Будь-які дослідження будуються на знайдених артефактах, які виявляють археологи при розкопках. Допомагають досліджувати цей період такі суміжні науки, як етнологія, біологія, палеонтологія, геологія, палінологія, антропологія і археоастрономія. Так стали називати цей період в дев`ятнадцятому столітті, коли інтерес до вивчення історії виріс до професійного рівня і подолав історичне аматорство. В принципі, вжити цей термін можна до будь-якого відрізку часу, в якому не існувало писемності. Незручність введення саме цього принципу поділу в тому, що писемність з`являється в різних народів у різний час, тому немає уніфікованого кінця цього періоду.

Періодизація історії виділяє після розвитку писемності найзагадковіший і один з найбільш плідних періодів - античний. Зазвичай його ототожнюють з історією Греції та Риму, однак початком періоду прийнято вважати початок мінойської і мікенської цивілізацій. Саме в цей час виникають перші держави, з`являються економічні та дипломатичні контакти, наприклад, з Давнім Сходом. Виникає писемність. У соціальній сфері можна відзначити перевагу родових відносин, початок обробки металів і в зв`язку з цим бурхливий розвиток ремесел. Цей же період характеризують як період будівництва шикарних палаців і цілих комплексів. Періодизація історії античного періоду закінчується падінням Римської імперії.

Середні століття починаються з часів падіння Римської імперії. Цей період на початковому етапі характеризується певним спадом в соціальних відносинах, економіці. У цей час посилилися варварські набіги на ослаблені держави, що призвело до падіння Риму в 410 році. Після цього можна відзначити такі видатні події, як велике переселення народів, утворення держави франків, Скандинавії, Моравії і Київської Русі, Португалії та Іспанії, Візантійської імперії. Для періоду з одинадцятого по чотирнадцятий сторіччя характерний поступовий криза франкського держави, подальше утворення Німеччини та Франції. Поява Польщі та Великого князівства Литовського.

Ранній новий час - це період, що триває з кінця п`ятнадцятого століття до середини сімнадцятого. У цей час зароджується капіталізм, хоча ще превалює феодальний лад. В цей же час відбулися багато географічні відкриття, технічний прогрес, зростання торгівлі і промисловості, зміни у світосприйнятті, структурі суспільства.

Періодизація історії слідом за середньовіччям розглядає новий час, закінченням якого прийнято вважати закінчення Першої світової війни. У цей час відбулися докорінні зміни, почали розвиватися різні науки, в деяких країнах настала криза абсолютизму, встановилася парламентська демократія.

Новітній час починається з закінчення Першої світової війни. Відмінні риси цього етапу - Друга світова війна, технічні винаходи, освіта миротворчих організацій, світове співробітництво, розвиток дипломатичних зв`язків на світовому рівні.

У той же час представниками марксистського вчення розроблена інша періодизація історії, заснована на способах виробництва. У радянський час її суттєво доповнили історики, тому й періодизація стала називатися радянською. Відповідно до цієї періодизації, є первісне час, рабовласництво, феодалізм, капіталізм і комунізм.

Ще один тип періодизації, так званий «площинний», ґрунтується на розвитку окремої країни, наприклад, є періодизація історії Росії т.д. У кожному конкретному періоді виділяються ті етапи, які важливі для історії саме цієї країни.