Європейська культура і раннє Середньовіччя

«Серединні століття» у розвитку європейської культури мислителі Ренесансу називали часом загального занепаду, який припав на період між блискучою Античністю і талановитим Відродженням. Насправді культура раннього Середньовіччя (V-IX ст.) Являла собою складне і багатолике явище. Вона стала новою сходинкою розвитку європейської свідомості та духовного життя.

Перехід до Середньовіччя від Античності був обумовлений розпадом Західної Римської імперії і крахом античної культури, а також Великим переселенням народів. Становлення нової культури відбувалося в умовах драматичного зіткнення двох зовсім різних культур - античної (романської) і варварської (німецької). Не менш важливим фактором, ніж названі два, було і посилення впливу християнства, яке стало інтегруючим початком єдиної цілісної культури нового рівня.

Культура Західної Європи в раннє Середньовіччя - це унікальне змішання різних культур, що відбулося в результаті вельми суперечливого синтезу античної спадщини з молодими варварськими уявленнями, що стався під впливом християнства. Саме воно стало домінантою культури цього періоду, опорою нового світогляду, світовідчуття і світосприйняття людей.

Духовне життя завжди базується на матеріальній. У раннє Середньовіччя соціальної основа культури полягала в наступних рисах:

• відчуженість селянина від землі;
• умовність прав феодалів на земельну власність (васальна система) ;
• феодальна ієрархічність, що виключає існування повної приватної власності.

В таких умовах сформувалося два соціокультурних полюса - феодали і залежні від них селяни. Це призвело до появи інтелектуальної та духовної еліти, яка діаметрально відрізнялася від «Німа більшості» безграмотного простолюду. Особливості економічного життя, які мало раннє Середньовіччя, істотним чином впливали на формування культури.

Цей період для Європи є особливим. Саме в цей час вирішувалися завдання, які визначили майбутнє європейської цивілізації. У давнину «Європи» не існувало як культурно-історичної спільності. Формуватися вона почалася тільки в цей час.

Раннє Середньовіччя не дало світові великих досягнень, але саме цей період поклав початок культурі власне європейської. Тому його значення можна зіставити з висотами культури античної.

Найяскравіші явища в культурному житті 5-7 століть пов`язані із засвоєнням античної спадщини, яке особливо жваво проходило в Італії та Іспанії. Швидкими темпами розвивається теологія і риторична культура. Але вже з другої половини 7 століття західноєвропейська культура занепадає. Вона тулиться в монастирях, оберігається лише ченцями.

Раннє Середньовіччя - час створення перших письмових «Історій» варварів. Скасування рабства сприяло більш швидкому розвитку технічних винаходів. Вже в 6 столітті починається використання енергії води.

Відтворити культурне життя варварських племен практично не представляється можливим. Загальновизнано, що до часу Великого переселення вже починає складатися героїчний епос. Варвари привнесли новий погляд на сприйняття світу, заснований на первісній мощі, родових зв`язках, войовничої енергії, єдності з природою і невіддільності людей від богів.

Раннє Середньовіччя стало початком зростання самосвідомості варварських народів. Філософія цього часу тяжіє до універсалізму. Дух превалює над матерією, бог - над світом.

Розвивається усна поезія, особливо в країнах Скандинавії та Англії.

Особливим явищем культури було лицедійство. Славою користувалися трубадури - поети, які виконували власні вірші під музичний акомпанемент.

Регулятором соціального ритму суспільства виступає селянство, яке, незважаючи на ігнорування правлячим класом, в певному сенсі домінувало в духовного життя суспільства. Церква не була ворожа до селян, вважаючи бідність ідеальним станом. Школи Європи були в руках церкви, рівень же освіти був мінімальним.