Структура права

Поняття і структура системи права представлена у вигляді юридико-доктринальної конструкції і категорії, що включає в себе норми, а також галузі та інститути, що об`єднують ці норми. Згідно доктринальної трактуванні, основним конструктивним елементом є норма. Структура системи права містить велику кількість різних положень. Вони застосовуються при регулюванні різних суспільних відносин. При цьому мають місце деякі закономірні взаємозв`язки між особливостями регуляції і специфікою відносин. Так, структура права передбачає, що регулювання однорідних відносин здійснюється нормами одного порядку. Відповідно до цього, всередині дисципліни всі норми об`єднуються в галузі та інститути.

Правовим інститутом вважається сукупність норм одного порядку, які регулюють конкретний тип відносин у суспільстві. Так, юридичний інститут власності в області цивільних правовідносин представлений у вигляді норм одного типу, взаємопов`язаних між собою і регулюють відносини, пов`язані з власністю. Аналогічним чином визначаються і інші інститути цивільного права та інших юридичних галузей.

Галуззю називають комплекс норм одного порядку, покликаних регулювати суспільні відносини певного роду.

Структура права, таким чином, передбачає видове відмінність, виражене інститутами в рамках однієї галузі. Відмінність існує між групами норм, які є відносно самостійними.

Існують галузі процесуального та матеріального права. До другої категорії відносять комплекс цивільних, трудових, кримінальних та інших норм. Процесуальна галузь містить сукупність цивільно-процесуальних, кримінально-процесуальних та інших положень.

Галузі та норми матеріального права встановлюють вихідні обов`язки і права суб`єктів в конкретній галузі регулювання відносин. При цьому процесуальні положення і галузі закріплюють процедури і порядок, відповідно до яких реалізуються матеріальні норми, обов`язки та можливості учасників процесуальних правовідносин.

Процесуальні положення, підгалузі, галузі й інститути наділяють необхідної юридичної визначеністю взаємини різних суб`єктів на різних етапах правоохоронної, правовстановлювальному і правозастосовчої діяльності. Завдяки цим нормам вся структура права набуває юридичну гарантію у сфері реалізації свобод і прав особистості.

У межах галузей утворюються підгалузі. При цьому структура права передбачає формування в рамках матеріальних галузей відповідних процесуальних чи матеріальних підгалузей.

Ці відносно великі складові частини галузі об`єднують групу однорідних юридичних інститутів. Найчастіше, спочатку формуючись на базі декількох (або одного) правових інститутів, підгалузі (за наявності низки умов) поступово відокремлюється в нові самостійні одиниці.

У юридичній літературі прийнято поділ дисципліни на публічне та приватне напрямок. Так, визначають галузі публічного права. До них відносять комплекс конституційних, адміністративних, цивільних процесуальних, кримінальних, кримінально-процесуальних норм. До галузей приватного права відносять, наприклад, цивільне.

Слід зазначити, що відокремлення публічного та приватного напрямки в дисципліні було прийнято ще римськими юристами. Виділення комплексу публічних норм відповідало принципу, на якому ґрунтувалася римська юриспруденція. Предмет дисципліни включав в себе (поряд з вивченням права в цілому) відповідне вивчення публічної влади (Юридичне тлумачення і розуміння держави).