Що являє собою перифраз, приклади його вживання в розмовній мові і художніх творах

Виразністю і красою російської мови захоплювалися Ломоносов, Державін, Гоголь, Тургенєв, Толстой і багато інших письменники, поети, чиє життя і творча діяльність безпосереднім чином були пов`язані зі словом. Вони відзначали його милозвучність, насичену, різноманітну лексику, розширену семантику, що дозволяють їм так майстерно користуватися всіма зображально-виражальними засобами.

Знайомство з поняттям

Що являє собою таке мовне явище, як перифраз? Приклади його ми зустрічаємо досить часто і в повсякденному спілкуванні, і в художньому мовленні. Якщо ви чуєте, як хтось замість слова «місяць» говорить «цариця ночі» або «нічне світило», а замість «зірки» - «дороговказні вогні», «перлинки» і «дорогоцінні розсипи», то знайте, що зіткнулися саме зі згаданим поняттям. У мистецтві його виділили ще стародавні греки, вони ж дали йому визначення: «вираз, що описує одне явище за допомогою іншого». Т. е. Іносказання, «одне замість іншого» - так буквально на грецькому звучить «перифраз». Приклади таких ось «навкруги» (ще один переклад-інтерпретація) знайти досить легко. Та от хоча б знамените пушкінське звернення до моря: «Прощай, вільна стихія!»

Перифраза - парафраз

Засіб мовної виразності, про який йде мова в статті, люди, необізнані в художніх стежках, часто плутають з парафразою - словом, дуже близьким за звучанням, але мають зовсім інше значення. Цей термін означає різні види переказу тексту: докладний, скорочений, адаптований, перекладання з віршів в прозу і навпаки. До нього ж відносяться і різні коментарі, у тому числі і наукових текстів. Зовсім інше призначення має перифраз. Приклади його в мові багато в чому схожі на роль займенників в граматиці. Обидва мовних явища не називають предмети, ознаки, а вказують на них: «він» замість «людина» і «однорукий бандит» замість «ігровий автомат».

Мовленнєва виразність

Тропів, описово виражають одні поняття за допомогою інших, в літературознавство налічується досить багато. Це і метафори, і каламбур, і порівняння. Особливе місце серед них займає перифраз. Приклади, виявлені в розмовній мові і художніх текстах, дають можливість класифікувати явище на логічні підгрупи та образні. У логічних описовий момент будується на явних, видимих, легко вичленімих зв`язках між предметами, явищами, подіями. А в образних - на системі асоціацій і прихованих об`єднуючих ланок. Що являє собою логічна перифраза? Приклади в російській мові знаходяться досить легко. Це і «автор« Героя нашого часу »замість« Лермонтов », і« зелені насадження »замість« рослини ». Їх відмінна риса - широке поширення, прозорість лексичного значення, стереотипність відтворення.

Мистецтво слова

Дещо іншого роду образна перифраза. Приклади з художньої літератури допомагають розкрити її суть якомога точніше. Якщо когось назвати Обломова, стане ясно, що маються на увазі такі якості людини, як лінь, відсутність бажання займатися чим-небудь, дозвільна мрійливість. Плюшкін давно вже став синонімом скупості у вищому її прояв, Москву споконвічні носії російської мови часто називають «Білокам`яній», а Санкт-Петербург - словами Пушкіна: «Петра творіння». В даному випадку ми маємо справу не з перифразою в чистому вигляді, а зі зрощенням її з іншими стежками: метафорою і порівнянням. Часто вони бувають реалізованими (т. Е. Таким, що втратив своє яскраво виражене переносне значення), розгорнутими або прихованими.

Два в одному

Чим ще цікавий перифраз? Приклади з літератури і розмовної мови доводять його зв`язок з іншим мовним явищем - евфемізмом, точніше, накладенням одного поняття на інше. У яких випадках це відбувається? Якщо необхідно грубе, стилістично знижене слово замінити іншим, більш «благородним». Наприклад, замість «кашлянути» говорять «прочистити горло», замість «пукнути» - «зіпсувати повітря». Повію називають «жінкою легкої поведінки», «гетерою», «представницею найдревнішої професії», «Мессаліни». Процес очищення носових пазух - красивим виразом «скористатися носовою хусткою» і т. Д. Евфемізми з`явилися і закріпилися в мові в той час, коли активно формувалися його літературні норми, йшла боротьба за чистоту і правильність. Ще Ломоносов своєю теорією про «три штилі» провів різку межу між «високою», «середньої» і «низькою» лексикою. Вважалося, що витонченим і освіченим дворянам негоже вживати в мові грубості. І хоча вчення Ломоносова в першу чергу стосувалося літератури, пологів і жанрів, воно знайшло найширше застосування в суспільстві.

Є ще одна причина появи евфемізмів: перифраз носить суб`єктивний характер і визначається релігійно-культовими факторами. Наприклад, замість «чорт» на Русі, особливо в народному середовищі, було прийнято говорити «нечистий» або «лукавий». Вважалося, що подібні найменування не притягнуть до людей зайвої уваги потойбічних сил, а ті, в свою чергу, не стануть докучати «божим душам». Точно так же селяни не вимовляли вголос слова «домовик», називаючи його «господарем», «дідусем», «помічником». Досить часто зустрічалося слово «Сам». Вони вірили, що інакше домовик образиться і почнемо їм пакостити. А якщо його назвати «правильно», то таким чином можна задобрити духа, що обов`язково принесе в дім удачу.