Що таке гуманітарна катастрофа? Визначення та приклади

Світові новини час від часу, розповідаючи про події в найбідніших країнах планети (Руанді, Камбоджі, Сомалі), вживають термін «гуманітарна катастрофа». Уяву глядача малює похмуру картину, що підкріплюється документальними кадрами з місця подій. Голі діти з роздутими животами і виразками на шкірі, до випирають кісток змарнілі дорослі, немічні старі, безпорадно і знесилено лежать прямо на землі ...

Що таке гуманітарна катастрофа і чому вона відбувається

Крім природних причин, таких як посуха чи інші стихійні лиха, є й інші фактори, що викликають настільки тяжкі наслідки. На телеекранах мелькають якісь люди, найчастіше одягнені в камуфляж, вони махають автоматами і базуками, щось войовничо скандують і в когось стріляють.

Гуманітарна катастрофа - це явище, у сучасному світі найчастіше супутнє громадянській війні. Головна її ознака - це виникнення загрози життю значної частини населення охопленого нею регіону. Найчастіше ситуація виглядає так, ніби конфлікти відбуваються на міжнаціональному або міжконфесійному ґрунті, але при ретельному вивченні обставин, як правило, з`ясовується, що головна причина полягає в зіткненні економічних інтересів, а етнічний чи релігійний фактор є лише приводом, вміло використаним невидимими гравцями.

Війна і руйнування звичного укладу

Гуманітарна катастрофа стає наслідком руйнування базису, на якому будується життя держави або його частини. Припиняється робота підприємств, які не проходять посівні або збиральні роботи, серйозно порушується енергетична інфраструктура, не можуть повноцінно функціонувати державні органи влади, системи охорони здоров`я та освіти. Так відбувалося в блокадному Ленінграді. Подібні явища мали місце під час голоду в Поволжі та на Україні. Міжнаціональна озброєна незгода в Югославії, холокост (етнічна винищення єврейського населення в роки Другої світової війни), масові вбивства вірмен в Сумгаїті і багато інших сумні події XX століття теж підпадають під термін «гуманітарна катастрофа». Її символ - горезвісний «людина з рушницею», вірний супутник революцій і потрясінь.

Зовсім недавно важко було й припустити, що щось подібне може статися в Україні, країні, звичайно, небагатій, але досить мирною, в якій сформувався певний політичний баланс, а населенню в його більшості були чужі революційні настрої.

Чого нас вчить сучасна історія

Історія нас вчить в першу чергу тому, що нічому не вчить. А по-друге, вона наочно демонструє, що запорукою процвітання або хоча б благополуччя будь-якої держави служить тривала політична стабільність. Приклади «кольорових» революцій, визвольних війн, повалення «диктаторсько-тоталітарних» режимів в Іраку, Лівії та багатьох інших країнах красномовно свідчать про те, що після них в країні виникає хаос і, як його наслідок, економічна стагнація. Громадянська війна в новодемократичній країні може тривати роками, її наслідком стає гуманітарна катастрофа. Це абсолютно не турбує організаторів революцій, у них турботи інші.

Ситуація на Україні, незважаючи на переважно європейську зовнішність її громадян, до болю нагадує те, що відбувається в Іраку, Сирії, Афганістані та Лівії. З`явилися приватні воєнізовані формування, підконтрольні місцевим олігархам. Озброєні люди вважають себе військовими і залишають за собою право силою встановлювати порядки, що здаються їм справедливими.

Україна на Східному фронті

Гуманітарна катастрофа в Україні (поки тільки в східній її частині) сталася з тих же причин, за якими вона виникає завжди. Почалася війна, яку чинна влада називає операцією, причому антитерористичної. При висвітленні подій журналісти, як російські, так і українські, упор зазвичай роблять на емоційну сторону матеріалу, показуючи тіла загиблих (у тому числі жінок, дітей і старих) або демонструючи похорон «героїчних захисників єдності країни». Мешканці Донецької та Луганської областей, втікши із зруйнованих будинків, стають біженцями, вони знаходять притулок в Росії чи в інших областях України. Реальні масштаби лиха ЗМІ намагаються приховати, як і військові втрати. При цьому держава, крім віднесло війною людських життів, несе величезні матеріальні збитки. Цілком імовірна ситуація, при якій гуманітарна катастрофа незабаром пошириться і на решту території країни, навіть у випадку найбільш сприятливого для Києва варіанту завершення бойових дій.

Крим

Якщо відволіктися від обурених вигуків українських націонал-патріотів, залишається лише констатувати той факт, що відділення півострова відбулося за цілком закономірним причин. Доцентрові настрої були властиві переважно етнічно російського населенню протягом усього періоду незалежності України. «Майдан» став серйозним приводом задуматися про напрямок руху всієї країни, а наявність російських військ виключало можливість спроби «показового шмагання» непокірних.

Перед референдумом прихильниками єдиної і неподільної пророкують швидку гуманітарна катастрофа в Криму на підставі багатьох економічних чинників. Вказувалося на прийдешню блокаду півострова, неможливість доставити продукти, нездатність його забезпечити себе водою, електроенергією і газом, збитковість господарства, що виражається в традиційній дотаційності бюджету і багато інших причин, за якими обурене населення автономної області незабаром попроситься назад, до складу України. Цього не сталося. Причина все та ж - війна. Вірніше, її наявність на Україну і відсутність у Криму. Все інше, звичайно ж, становить проблему, але вирішуване.

Що далі?

Якщо розглядати найбільш оптимістичний варіант розвитку подій на Україні, то є підстави вважати, що офіційному Києву він представляється складається з наступних пунктів:

- Донецька і Луганська народні республіки ліквідовані, їх захисники вигнані або знищені.

- Від Євросоюзу і США отримана допомога, за допомогою якої можна нівелювати наслідки бойових дій та зниження товарообігу з РФ.

- Західні ринки відкриті для українських товарів, європейці радісно будуються в черзі, щоб їх купити.

- Під тиском ЄС і США Росія погоджується продавати газ за символічною ціною.

- Під тим же натиском Крим повертається туди, звідки взято. Севастопольці радо вітають парад української армії.

- Ніякої гуманітарної катастрофи не буде.

Історія покаже, які з цих очікувань здійсняться ...