Чи можливий введення військ в Україні?

Ситуація на Україні продовжує загострюватися. Чим далі, тим більше вогненебезпечної стає ситуація. Чим це все закінчиться? Чи буде іноземне втручання? Думки існують різні. Одні вважають, що введення військ в Україні вирішений наперед, інші думають, що є ще шанс врятувати ситуацію власними силами. Хто правий? Як будуть розвиватися події? Давайте розбиратися.

Чим зумовлена гострота ситуації

Україна - центр Європи. Це не тільки географічне, а геополітичне поняття. По обидві сторони країни знаходяться партнери, які прагнуть перетягнути її на свою
сторону. Зараз вже ні для кого не секрет, що Україна стала заручником свого географічного положення. На її території зіткнулися інтереси Заходу і Сходу. Йде неоголошена війна. Жорстоко і непримиренно. Бій поки ведеться більше інформаційними та політичними методами. Позиції сторін, хитаючись то в той, то в інший бік, залишаються приблизно однаковими. З цієї точки зору введення військ в Україну здається єдиним способом отримати геополітичний перевагу. Але хто зважиться? Справа навіть не в тому, що буде страшний шум у світовій громадськості. Будь дестабілізуючий крок однієї із сторін може в прямому сенсі підірвати планету. Як зазначає ряд політологів, мир в черговий раз знаходиться на волосині від ядерного конфлікту. А це означає загибель цивілізації в теперішньому її вигляді. Миттєва двостороння ядерна атака може знищити практично всі населення планети. Природно, цього ніхто не хоче. Але риторика ядерних гарантів стає все гаряче, виходу поки не видно.

Коротко: що діється в країні

Зміна політичної влади, що відбулася демократичними силами західних
областей, натрапила на тверде опір південного сходу України. Країна ніколи не була єдиною. Та й лідера, який бажає і вміє почати процес консолідації суспільства, за двадцять три роки не знайшлося. Влада просто виривалася один у одного протиборчими елітами. Електорат спостерігав. Нескінченно це тривати не могло. Країну постійно роздирали конфлікти, так чи інакше зачіпають кожного громадянина. Черговий раз влада перехопили представники заходу. Першим дуже тихо збунтувався Крим. Про це трохи докладніше.

Кримські події

Півострів завжди відчував себе нахлібника. Маленька територія, до якої ставилися лише як до джерела річного доходу да місця розваг, не
має свого олігарха-важкоатлета. Відстоювати його інтереси в Києві було нікому. Події почали розвиватися стрімко. Незалежність, референдум і вступ до складу Російської Федерації. Традиційно прокиївського сили представлені на півострові кримсько-татарською народом. Його лідер, Мустафа Джемілєв, зробив заяву про те, що стався введення російських військ до України, а саме в Крим. На що Москва аргументувала свої дії угодами по Чорноморському флоту. Збільшити контингент вона мала право. Всі визначено міждержавним договором. Скандал потроху вщух. Крим твердо стояв на своїх позиціях: діє на його території місцева самооборона.

Сподівання нових українських властей

Нездатність утримати ситуацію стає все більш очевидною. Спроби мобілізуватися й організувати свої сили, щоб дати гідну відсіч Москві, закінчилися, м`яко кажучи, нічим. Щоб боєздатна армія існувала, про неї треба було дбати всі роки незалежності, а не тоді, коли прийшов «час пік». Не вийшло. Турчинов звернувся до лідерів Європи. Його відчайдушний послання говорило про те, що тільки введення військ НАТО в Україні може стабілізувати обстановку. При цьому в ЗМІ розгорнулася безпрецедентна за силою і брехливості кампанія про російську агресію. Народу ж треба пояснити, навіщо в країні чужі
вояки.

Європа, добре обміркувавши питання, чи не зважилася на такий крок. Офіційне пояснення: Україна не є членом НАТО, тому введення військ в Україні неможливий. НАТО захищає тільки своїх членів. Та й Росія під боком. А свою заяву вона зробила заздалегідь, не чекаючи розвитку кривавого сценарію.

Російська позиція

Президент Путін отримав дозвіл Ради Федерації на введення військ Росії в Україну. Сенатори одноголосно стали на бік свого лідера, підтримавши його прагнення захистити співвітчизників у разі початку різанини. Незважаючи на запевнення Києва, мирний сценарій в Україні стає все менш імовірним. Турчинов оголосив про початок антитерористичної операції. Активність Донбасу не влаштовує нинішня влада. Збройне придушення - це єдиний шлях боротьби з сепаратистами, на їхню думку. Те, що жителі південного сходу роблять точно те ж, що і західноукраїнські громадяни, в розрахунок не береться. Там було народне повстання, тут - сепаратизм. З кожною годиною введення військ в Україні стає все ймовірніше. Світ, незалежно від політичних позицій, одноголосний в одному: допустити початку стрілянини і масових вбивств не можна.

Позиція США

Президент цієї країни не втомлюється висловлювати свою серйозну заклопотаність і піднімати рівень уважності спостереження за ситуацією. Але про те, що неможливе введення військ США в Україні, заявив однозначно. Це європейська територія, там у Америки є сильний союзник - НАТО, йому і діяти. США робить активні спроби економічно натиснути на Росію та її союзників, підтримує політичний прес, який діє на європейських і оонівських майданчиках. Прямий заклик Яценюка про військову допомогу наткнувся на тверде «ні». Обама запропонував, замість зброї і солдатів, пайки для підтримки української армії. Цілком імовірно, що на політичному фронті США зможе краще допомогти своїм ставленикам. Явно, що ядерного конфлікту Обама не хоче.

Висновок: ситуація на Україні розжарюється з кожною годиною, навіть хвилиною. Чи буде введення військ в цю країну і яких? Цього не скаже зараз ніхто. Все покаже розвиток ситуації. Однозначно тільки одне: на цій території зійшлися сили, одна з яких після вирішення конфлікту піде з політичної арени.