Мовленнєва ситуація - це що? Сучасна мовна ситуація

"Мовна ситуація" - це основне поняття науки лінгвопрагматики, що вивчає використання людиною мови з метою впливу на сприймаючого мова (адресата), а також поведінку в процесі спілкування за допомогою мови.

Що ж впливає на дану поведінку і його особливості у того чи іншої людини? Виявляється, існує безліч факторів і причин, від яких воно залежить. Їх сукупність прийнято називати мовною ситуацією.

Основні складові мовної ситуації

Комунікативна і мовна ситуація є синонімами. Головні складові її компоненти: учасники спілкування та їх взаємини, а також внутрішні і зовнішні умови спілкування.

Обстановка спілкування може бути офіційної чи неофіційної. За характером ситуації спілкування ділиться на ділове (лекція, доповідь, дискусія) і побутове (розмови з рідними, близькими). До характеристики адресата відносяться кількість слухачів, рольові та комунікативні відносини між ними. За кількістю учасників виділяються монолог (мова однієї людини), діалог (розмова між двома людьми) і полілог (розмова між кількома учасниками).

Мета, яку переслідує мовна ситуація - це спілкування як таке (розвага), повідомлення (інформування) або вплив (переконання, спонукання, пояснення та ін.).

Другорядні складові мовної ситуації

Крім перерахованих вище основних факторів, що впливають на характер мови, її особливості, а також на мовну поведінку учасників спілкування, можна виділити ще й такі, як ступінь віддаленості взаємодіючих сторін один від одного, ступінь їх знайомства (тут можна виділити пряме і опосередковане спілкування, наприклад , телефонна розмова і виступ у засобах масової інформації), наявність спостерігачів та ін. Але ці чинники є другорядними, на відміну від основних, або складових, факторів мовної ситуації.

Розглянемо більш докладно основні компоненти, які має мовна ситуація, види та особливості кожного з них.

Обстановка

Обстановка буває офіційної та неофіційної. Офіційна обстановка означає особливу юридичну значимість, яку представляє дана мовна ситуація. Це пов`язано з тим, що певні люди - фізичні особи - виражають інтереси різних юридичних осіб (підприємств, фірм), а також те, що вони виступають від імені цих осіб у процесі ділових зустрічей і переговорів.

Офіційне спілкування проходить в спеціальному службовому приміщенні - приємний, офісі, конференц-залі і т. Д. Воно може бути також внутрішньокорпоративним, що проходить на нарадах, зборах, радах керівників (протокольне ділове спілкування).

Вимоги мовного етикету в офіційній обстановці

Офіційна обстановка передбачає виконання вимог відповідних норм етикету в мовному поведінці. До них відноситься:

- обов`язкове двостороннє звернення на "Ви" до співрозмовника, незалежно від того, до якої вікової та соціальної категорії він прінадлежіт-

- суворе дотримання норм етикетної рамки спілкування (стандартні слова вітання і прощання) -

- застосування загальноприйнятих форм ввічливості, передбачених етикетом ("будьте ласкаві", "дозвольте мені ...", "будьте люб`язні" і т. д.).

Офіційна обстановка передбачає дотримання вимог до лексики учасників комунікації - в неї не повинні включатися жаргонні, лайливі, просторічні слова, а також діалектизми.

Особливі вимоги існують і щодо вимови слів. Необхідно дотримуватися літературного типу вимови, говорити чітко, ясно. Неприпустимо говорити скоромовкою, бурмотіти, недбало оформляти мова. Потрібно вимовляти, наприклад, не [када], а [кагда] - НЕ [здраст`е], а [здравствуйт`е].

Основним тоном під час строгих офіційних бесід повинен залишатися стриманий, спокійний, а при менш суворих доречний доброзичливий, спокійний, привітний.

Неофіційна обстановка характерна для проведення презентацій, ділових зустрічей за межами офісу, ювілеїв, повсякденного спілкування в колективі. Учасники бесіди відчувають себе набагато вільніше при виборі різних мовних засобів, ніж в офіційній обстановці. Тобто вони застосовують ті ж норми і правила мовної поведінки, що використовуються в повсякденному житті.

Вимоги мовного етикету в неофіційній обстановці

У даному випадку існують більш вільні норми:

- використовується звернення на "ти" або "Ви" залежно від віку, ступеня знайомства і положення собеседніка-

- вживаються слова прощання і пріветствія-

- застосування етикетних вимог зводиться до мінімуму.

Однак, незважаючи на менш суворі вимоги до відбору слів, залишається небажаним вживати лексичні пласти, які не рекомендується застосовувати, коли має місце бути офіційна мовна ситуація.

Це ж стосується і норм вимови.

Ступінь знайомства учасників є основним визначальним фактором мовної поведінки в неофіційній обстановці. При спілкуванні з малознайомими або незнайомими людьми застосовуються, по суті, ті ж вимоги етикету, що і при офіційному спілкуванні. Якщо навіть присутня "сторонній" (клієнт, відвідувач), люди, що знаходяться з ним в одному приміщенні, повинні використовувати правила офіційного спілкування.

Це правило не застосовується лише для муніципальних службовців будь-якого рангу (працівників відомств і міністерств). Для них офіційне спілкування має бути єдиним видом ділового спілкування (Мовна ситуація, види і нюанси взаємодії при цьому можуть змінюватися). Представникам влади неприпустимо в якості робочої обстановки використовувати неофіційну. Вживати звернення на "ти" під час роботи не дозволяють суворі ієрархічні відносини.

Адресат

Фактор адресата є не менш важливим у діловому спілкуванні, ніж його умови. Це та людина, якій адресована (звернена) мова говорить (адресанта). Від того, в які комунікативні та рольові відносини вступає з ним адресант, залежить вибір засобів етикету та комунікативна тактика.

Наприклад, сфери, в яких реалізується менеджмент, передбачають виконання менеджерами соціальних ролей, які включають:

- адміністративну діяльність фірми (організації) -

- її зовнішні виробничі відносини-

- різні комерційні відносини.

Вступаючи у взаємодію "керівник" - "підлеглий", "виробник" - "споживач", "партнер" - "партнер", керівник або менеджер формулює для себе певні принципи, на підставі яких будуються взаімодествія, розробляє їх стратегію.

Цільові установки

Вони формуються на підставі того, який принцип спілкування обирається провідним у даній сфері. Сучасна мовна ситуація самими пріоритетними вважає принципи чуйності в ринкових відносинах, консенсусу - в партнерських і рівності - в корпоративних.

Принцип ввічливості є універсальним. Однак існує багатий вибір мовних засобів, застосування яких може бути різним у залежності від ситуації. Наприклад, при зверненні найважливішим критерієм вибору форми є соціальний статус людини, до якого ви звертаєтеся.

Шановний Василь Володимирович!

Вельмишановний пане Кирилов!

Вельмишановний Ігор Олегович!

Вказівка соціального статусу адресата буває вербальним (за допомогою вибору слів) і невербальних (за допомогою вибору інтонації).

Соціальна роль і соціальний статус

Соціальне становище визначає суспільний, службовий, матеріальний статус, різні заслуги. У російській традиції ділового спілкування не підкреслює статеві відмінності, тобто жінка і чоловік при однаковому соціальному статусі користуються однаковими перевагами.

За довгі роки радянської влади сформувалася традиція так званого пієтетним звернення до начальників. З боку підлеглих та інших людей з більш низьким статусом часто спостерігалося запобігливість, іноді навіть раболіпство. При визначенні соціального стану сучасна мовна ситуація особливо враховує службове становище, але ставлення до начальства все ж вже інше. При спілкуванні враховуються також особисті досягнення і заслуги адресата.

Соціальна роль і соціальний статус не завжди збігаються. Часто в сучасну епоху ринкових відносин виникає така ситуація, коли партнерами є представники організацій, що знаходяться у відношенні ієрархії (як, наприклад, дочірня і материнська фірми).

Соціальна роль є найважливішим критерієм визначення комунікативного очікування, яке складається у співрозмовника. Так, очікування підлеглих від начальника - ввічливість, коректність, дбайливість, повага, іноді - заступництво. Порушенням стандартів мовної поведінки є агресія, прагнення віднести свої помилки на рахунок підлеглої особи. На жаль, варто відзначити, що подібні промахи з боку керівників все ще мають місце бути в нашому суспільстві.

Ситуації мовного етикету можуть бути різними, однак спілкування з підлеглим "на рівних" - обов`язкова умова для того, щоб створити дружну і згуртовану команду, здатну ефективно існувати в умовах ринкової конкуренції.

На відміну від соціальних ролей, комунікативні - мінливі. Візьмемо звичайний діалог: мовна ситуація може змінюватися - одне і те ж особа може бути адресатом, адресантом або спостерігачем.

Адресант

Етикетні мовні ситуації обов`язково передбачають адресанта. Адресант - це ініціатор, який улаштував діалог. Мовленнєва ситуація спілкування може бути самою різною (наприклад, це може бути говорить або пише). Звичайно, тактично це вигідна роль, оскільки адресант задає темп, тон, тему спілкування. Як правило, він починає спілкування і він же його і закінчує. Однак це зовсім не означає, що адресат займає пасивну позицію. Спілкування увазі активну участь усіх сторін. Адресат може і повинен застосовувати реактивні репліки: "зрозуміло", "так", "якщо я вас правильно зрозумів ...", "іншими словами, ви вважаєте ..." та ін. За допомогою подібних реплік він може перехопити у адресанта мовну ініціативу, поміняти ролі місцями.

Спостерігач, як не дивно, це теж активна позиція учасника спілкування, оскільки, навіть не беручи участь у розмові, він проте впливає на його хід.

Наявність у приміщенні відвідувача вимагає, щоб внутрішньокорпоративні робочі питання вирішувалися по можливості швидко.

Таким чином, як вже було сказано вище, пасивних учасників ділового спілкування просто не існує, мовна ситуація визначає кожну зі сторін в якості активного суб`єкта. На думку психолингвистов, слухання є навіть більш інтелектуально інтенсивним процесом, ніж говоріння. Саме тому в шкільному та університетському розкладі обов`язково є перерви, а досвідчений педагог знає, що, коли ведеш урок, ситуація мовного спілкування вимагає періодично робити короткі паузи, щоб зберегти контакт зі слухачами.

Слід вказати і на те, як важливий особистісно-суб`єктивний фактор в комунікативних стосунках. Адже при спілкуванні ми не просто обмінюємося інформацією, а й передаємо наше ставлення до неї. Це багато в чому визначає реакцію співрозмовника на нашу поведінку. Наприклад, урок (мовна ситуація, яку ми тільки що описували) слід вести так, щоб викликати інтерес слухачів, зацікавити їх, а не просто донести інформацію. Це необхідна умова для того, щоб учні як слід засвоїли матеріал. Подібні навчально-мовні ситуації наочно ілюструють те, як важливий особистісний фактор у процесі спілкування.

Мета

Цілі можуть бути строковими і перспективними. Наприклад, в діловому спілкуванні перспективні цілі реалізуються в планах співпраці. Побудувати конструктивні ділові відносини можливо лише на основі взаємних позитивних емоцій - співчуття, довіри, поваги, доброзичливості та ін. Саме тому розсилаються різні запрошення на урочистості, привітання, листи подяки, співчуття та інше.

Повідомляти адресату про стан справ (ще один тип цілей) можна за допомогою дзвінків, листів, факсових відправлень, прайс-листів, каталогів та ін.

Правила, інструкції, розпорядження, накази, рекламації, вимоги, прохання в усній та письмовій формі існують з метою впливати на адресата, спонукати його до чого-небудь.

Часто буває, що перераховані вище мети поєднуються в рамках одного тексту (як приклад можна навести лист-прохання, що починається з повідомлення про стан справ і закінчується проханням).

Різних мовних ситуацій існує дуже багато, проте можна відзначити їх типові особливості, що допомагають орієнтуватися у виборі мовних засобів спілкування для досягнення поставленої мети. Такі особливості закріплені в сфері ділового спілкування в усній мові (робоче нарада, ділові переговори, телефонне спілкування ін.) і письмовій мові (діловий лист, контракт, правила, ліцензія та ін.