Володимир Мономах. Зовнішня політика та її результат

Для Русі кінця XI і першої чверті XII століття поява такого правителя, як Володимир Мономах, було порятунком у багатьох напрямках: культурі, зовнішній і внутрішній політиці, літературі. За описами очевидців, він був не тільки мудрим державним діячем, але й дуже доброю людиною, хоча багато його дії трактуються інакше. Володимир Мономах, зовнішня політика якого відрізнялася досить жорсткими методами, змусив поважати об`єднані ним руські землі всі сусідні держави. Отже, така якість, як доброта, поширювалося тільки на одноплемінників, які, в свою чергу, повністю підкорялися волі київського князя.

Довгий шлях до влади

Онук прославленого Ярослава Мудрого, син його улюбленого Всеволода і (приблизно) дочки імператора Візантійського Костянтина Мономаха, від якого він успадкував прізвисько, Володимир Всеволодович рано почав вникати в тонкощі управління державою. У Переяславі-Південному він починав кар`єру полководця, керуючи дружиною батька. У цій якості зазнав кілька поразок на полі брані. Це дало йому подальший досвід ведення війни і переговорів з ворогом. У періоди правління смоленскими і чернігівськими землями він набуває авторитет у населення і формує дружину, яка є чітко організованою і дієздатною.

Вже на цьому етапі проглядається прихильність ідеї феодального поділу при спільності інтересів всіх руських земель, яку надалі буде реалізовувати майбутній київський князь Володимир Мономах. Зовнішня політика його полягає в жорсткому припиненні посягань на підлеглі території з боку як степових кочівників, так і впливових держав, навіть таких, як Візантія. Після смерті батька, який правив Києвом, він міг захопити владу силовим способом, але прийняв мудре рішення послідувати порядку спадкування, створеному Ярославом Мудрим, і не розпалювати без того складні відносини між князями-братами. За принципом старшинства київськими землями став керувати Святополк, а Володимир отримав у княжіння Переяславль. У цей час він активно підтримував двоюрідного брата. Традицією стали з`їзди правлячих руських князів, на яких обговорювалися спільні проблеми і обмовлялися спільні дії з оборони держави від набігів половців.

Зовнішня і внутрішня політика в роки правління Володимира Мономаха

З 1113, після смерті Святополка, Володимир Мономах призивається на київські землі, але принцип старшинства порушений, наступним князем повинен стати Олег. Надалі ця обставина значно ускладнить відносини між родичами і призведе до війни. Правління його попередника викликало масові невдоволення, особливо у бідних верств населення. Виниклі з цього приводу хвилювання переросли в смуту, яку досить швидко пригнічує новий київський князь Володимир Мономах.

Політика Володимира Мономаха простежується досить чітко. Це об`єднання всіх розрізнених слов`янських земель під владою одного правителя. Князівства, якими управляють його брати і сини, повинні чітко підпорядковуватися Києву в економічному і політичному полі. Об`єднання земель руських призвело до значного зростання військової потужності держави та її становленню як європейської держави, з якою не могли не рахуватися інші народи. Політика правителя Володимира Мономаха всередині країни була жорсткою стосовно князів, влада яких він обмежив і надав деякі послаблення робітничого люду. Його «Устав» був спрямований на підтримку ремісників, смердів, які своєю працею забезпечували економічну стабільність країни.

З іншого боку, князь жорстко діяв і на полі битви. Половці довгий час лякали своїх дітей його ім`ям (Володимир Мономах). Зовнішня політика його правління визначається як ведення постійних кровопролитних воєн, спрямованих на підтримку авторитету держави і захист його кордонів. Він веде постійну боротьбу зі степовиками, одержувати безліч перемог і укладає мирні договори. З 1116 набіги половців на Русь повністю припиняються. Зовнішня політика Володимира Мономаха щодо Візантії також має агресивний характер. З 1116 він воює з греками, захоплює кілька міст на Дунаї. Результатом походу є світ, укладений в 1123 році. Внучка Мономаха стає дружиною візантійського імператора. При цьому паралельно підписуються мирні договори, і полягають династичні шлюби з правителями багатьох європейських держав (Угорщини, Польщі, Швеції, Данії, Норвегії).

Культурна спадщина

У період становлення Русі як єдиної держави спостерігається досить низький рівень життя населення. Фактично землі, населені слов`янськими племенами, продовжують існувати в первісному ладі. Рівень культури середньовічних європейських країн на той момент був значно вищим, але Володимир Мономах, зовнішня політика якого передбачала інтеграцію в Європу, дуже швидко вивів країну на новий щабель розвитку, при цьому не втративши самобутності слов`янських цінностей, які існують на сьогоднішній день. Його правління ознаменований зведенням безлічі церков і храмів, розвитком писемності та літератури, архітектури та зодчества.

Історичне значення

У 1125 році Володимир Мономах помер. Жоден з попередніх і наступних правителів не вдостоювався такої похвали в літописах і народних переказах. Він прославився як мудрий і справедливий князь, талановитий і щасливий полководець, освічений, розумний і добрий чоловік. Його діяльність по згуртуванню російських земель і придушенню міжусобних війн є основою становлення сильного і єдиної держави, яке вперше вийшло на міжнародний рівень як надійний партнер і грізний ворог.