Хто придумав абетку російської мови? Як з'явився російський алфавіт?

Роль письма у розвитку всього людського суспільства не можна переоцінити. Ще до появи звичних нам букв стародавні люди залишали різні накреслення на камені і скелях. Спочатку це були малюнки, потім їх замінили ієрогліфи. Нарешті з`явилося більш зручне для передачі і розуміння інформації лист за допомогою букв. Через століття і тисячоліття ці знаки-символи допомогли відновити минуле багатьох народів. Особливу роль у цій справі зіграли пам`ятки писемності: різні зводи законів і офіційні документи, літературні твори та спогади видатних людей.

Сьогодні знання того, хто придумав абетку російської мови, є показником не тільки інтелектуального розвитку людини, а й визначає його ставлення до країни, в якій він народився і живе.

Як все починалося

По суті, основу для створення алфавіту заклали фінікійці ще наприкінці 2 тисячоліття до н. е. Вони придумали приголосні букви, якими користувалися досить довго. Згодом їх алфавіт запозичили і вдосконалили греки: у ньому вже з`явилися голосні. Це було приблизно в 8 столітті до н. е. Далі історія алфавіту російської мови може знайти відображення в схемі: грецьке лист - латинська абетка - слов`янська кирилиця. Остання послужила основою для створення писемності у ряду споріднених народів.

Освіта давньоруської держави

З 1 століття нашої ери починається процес розпаду племен, що населяли територію Східної Європи і говорили на загальному праславянском мовою. В результаті в районі середнього Дніпра утворюється Київська Русь, що стала згодом центром великої держави. Його населяла частина східних слов`ян, у яких з часом сформувалися свій особливий уклад життя і звичаї. Отримала подальший розвиток і історія про те, як з`явився російський алфавіт.

Зростаюче і зміцнюється держава встановлювала економічні та культурні зв`язки з іншими країнами, насамперед, західноєвропейськими. А для цього потрібна була писемність, тим більше що на Русь стали привозити перші церковнослов`янські книги. В цей же час спостерігається ослаблення язичництва і поширення по всій території Європи нової релігії - християнства. Ось тут-то і виникла гостра потреба в «винаході» азбуки, завдяки якій нове вчення можна було б донести до всіх слов`ян. Нею стала кирилиця, створена «братами солунськими».

Важлива місія Костянтина і Мефодія

В 9 столітті сини знатного солунського грека за дорученням візантійського імператора вирушили до Моравії - на той момент могутня держава, що розташовувалося в межах сучасних Словаччини та Чехії. Їх завдання полягало в тому, щоб познайомити слов`ян, що населяли Східну Європу, з вченням Христа та ідеями православ`я, а також провести богослужіння рідною для місцевого населення мовою. Вибір припав на двох братів невипадково: вони володіли хорошими організаторськими здібностями, проявляли особливу старанність у навчанні. Крім того, обидва досконало володіли грецькою та слов`янською мовами. Костянтин (незадовго до смерті, після постригу в ченці, йому було дано нове ім`я - Кирило, з яким він і увійшов в історію) і Мефодій стали тими людьми, хто придумав абетку російської мови. Це був, мабуть, найбільш значимий результат їхньої місії в 863 році.

Основа кирилиці

При створенні абетки для слов`ян брати використовували грецький алфавіт. Літери, що відповідали вимові в мовах цих двох народів, вони залишили незмінними. Для позначення же звуків слов`янської мови, відсутніх у греків, були придумані 19 нових знаків. У результаті нова азбука включала 43 літери, багато з яких згодом увійшли до алфавіти народів, колись говорили спільною мовою.

Але розповідь про те, хто придумав абетку російської мови, на цьому не закінчується. Протягом 9-10 століть у слов`ян були поширені два види алфавіту: кирилиця (про неї сказано вище) і глаголиця. Друга містила меншу кількість літер - 38 або 39, їх накреслення було складніше. Крім того, перші знаки використовувалися додатково для позначення цифр.

Так придумував Чи Кирило абетку?

Ось уже кілька століть дослідникам важко дати однозначну відповідь на це питання. В «Житії Кирила» зазначено, що «за допомогою свого брата ... та учнів ... він склав слов`янську абетку ...». Якщо це дійсно так, то яка з двох - кирилиця або глаголиця - є його творінням? Справа ускладнюється тим, що рукописи, виконані ще Кирилом і Мефодієм, не збереглися, а в більш пізніх (відносяться до 9-10 століть) - не згадується жодна з цих абеток.

Щоб розібратися в тому, хто придумав абетку російської мови, вчені провели чимало досліджень. Зокрема, вони порівняли одну й іншу з існуючими ще до їх появи алфавітами і детально проаналізували результати. До єдиної думки так і не прийшли, але більшість сходяться в тому, що Кирилом, швидше за все, була винайдена саме глаголиця, причому ще до поїздки в Моравію. На користь цього говорить той факт, що кількість букв в ній було максимально наближене до фонетичному складу старослов`янської мови (призначеного спеціально для письма). До того ж, за своїм зображенню букви глаголиці в більшій мірі відрізнялися від грецьких і мало схожі на сучасне лист.

Кирилиця ж, що стала основою для російської абетки (аз + буки - це назва її перших літер), могла бути створена одним з учнів Костянтина - Климентом Охрицкая. Він і назвав її так на честь учителя.

Становлення російського алфавіту

Незалежно від того, хто придумав кирилицю, саме вона стала основою для створення російської абетки і сучасного алфавіту.

У 988 році Давня Русь приймає християнство, що істотно вплинуло на подальшу долю мови. З цього часу починається формування власної писемності. Поступово давньоруську мову, азбука якого заснована на кирилиці, вдосконалюється. Це був тривалий процес, який завершився тільки після 1917 року. Тоді були внесені останні зміни в алфавіт, який ми використовуємо сьогодні.

Як змінювалася кирилиця

Перш ніж російський алфавіт набув того вигляду, який має сьогодні, азбука-першооснова зазнала ряд змін. Самими значущими стали реформи в 1708-10 роках за Петра I і в 1917-18 роках після революції.

Спочатку в кирилиці, дуже нагадувала візантійське письмо, було кілька зайвих, дуплетним, букв, наприклад, і = і, о =? - Вони, швидше за все, використовувалися для передачі болгарських звуків. Існували й різні надрядкові знаки, які вказували на наголос, вимова з придихом.

До правління Петра I особливим чином оформлялися букви, що позначали цифри - саме він ввів арабська рахунок.

У першу реформу (це було викликано необхідністю складання ділових паперів: з абетки були вилучені 7 букв: xi- (ксі), Ѕ (зело) і йотований голосні, додані Я і У (вони замінили існували), epsilon- (оборотне). Це набагато спростило алфавіт, і він став називатися «громадянським». У 1783 році М. Карамзін додав букву Е. Нарешті, після 1917 року з російської абетки зникли ще 4 літери, а Комерсант (ер) і Ь (ерь) стали позначати тільки твердість і м`якість приголосних.

Повністю змінилося і назва букв. Спочатку кожна з них представляла собою ціле слово, а вся абетка, на думку багатьох дослідників, була наповнена особливим змістом. У цьому проявилися розум і нестандартне мислення тих, хто придумав алфавіт. Російська мова зберіг пам`ять про перші назвах букв в прислів`ях і приказках. Наприклад, «почати з азів» - т. Е. З самого початку-«фіта да іжиця - до ледачому батіг ближче». Зустрічаються вони і у фразеологізмах: «дивитися промовляємо».

Похвала великим святим

Створення кирилиці стало найбільшою подією для всього слов`янського світу. Введення писемності дозволило передати нащадкам накопичений досвід, розповісти славну історію становлення і розвитку самостійних держав. Не випадково кажуть: «Хочеш істину пізнати - почни з абетки».

Минають століття, з`являються нові відкриття. Але тих, хто придумав абетку російської мови, пам`ятають і шанують. Доказом цьому служить свято, День слов`янської писемності, який щорічно 24 травня відзначають у всьому світі.