Декрет про землю 1917 року. Земельні перетворення 1917

Декрет про землю 1917 був прийнятий наступного дня після звершення Великої Жовтневої соціалістичної революції (восьмого листопада вищевказаного року). Згідно з його вступної частини, скасовувалася власність поміщиків на землю без жодного викупу.

Передумови для прийняття цього документа виникли досить давно щодо дати його випуску. Справа в тому, що програма більшовиків була протиставлена програмами інших існували в той час партій, які хотіли піти на часткові поступки без зміни всього капіталістичного ладу в цілому, в тому числі без зміни земельних прав.

Квітневі тези як основа майбутніх декретів

Декрет про землю 1917 року зріс з квітневих тез Леніна, які він оголосив четвертого квітня. У своєму виступі Володимир Ілліч тоді заявив, що необхідно конфіскувати все поміщицькі землі і передати їх у розпорядження створених Рад селянських і батрацьких депутатів, куди повинні увійти представники найбідніших господарств. З кожного великого поміщицького маєтку, яке могло включати від 100 до 300 селянських подвір`їв, передбачалося створити зразкове господарство під контролем батрацьких депутатів. Потрібно сказати, що підтримки таких ідей у перших слухачів тез Ленін не знайшов, а деякі (Богданов А.А. - вчений, майбутній керівник першого в світі інституту переливання крові) визнали їх маренням божевільного. Тим не менш, вони були затверджені Шостим з`їздом партії більшовиків, який пройшов 8-16 серпня 1917.

Ідеї вождя революції - в маси!

У своїх квітневих тезах В.І. Ленін вказував на те, що більшовики знаходяться в Раді робітничих депутатів у слабкому меншості, тому потрібно партійні ідеї активно поширювати в масах, що й було зроблено, причому досить успішно. Відомі випадки у вересні-жовтні 1917 року, коли селяни влаштовували заворушення в тому чи іншому населеному пункті, що супроводжувалися погромами, підпалом маєтків і вимогою до поміщиків «прирізати їм земельки» під загрозою життя. Тому Декрет про землю (1917 р) просто закріпив частково йдуть історичні процеси того часу.

Земельне питання назрівав давно

Селянська земельна проблема набула актуальності, звичайно, не в 1917 році, а набагато раніше, і була пов`язана з тим, що сільське населення при активному експорті тих же зернових вело напівжебрацьке існування в багатьох областях царської Росії, продаючи найкраще з виробленого і харчуючись гіршим, вболіваючи і вмираючи. Збереглася земська статистика (по Рибінської і Ярославської губерніях), згідно якої вже в 1902 році у 35% селянських господарств в цьому районі не було коні, а у 7,3% - власної землі.

Колосальна різниця в оподаткуванні до революції

Селяни, які захоплено прийняли Декрет про землю 1917 року, до його виходу багато років брали наділи і коней в оренду, сплачуючи як власникам засобів виробництва (до половини врожаю), так і державі (податки). Останні були більш ніж суттєвими, так як за десятину землі було потрібно внести в казну 1 руб. 97 коп., А прибутковість цієї ж десятини (за сприятливих погодних умов) становила всього близько 4 рублів. Потрібно враховувати ще й те, що з дворянських господарств стягувався податок у розмірі двох копійок (!) За ту ж десятину, при тому, що садиби за розміром були рівні 200-300 селянських наділів.

Декрет про землю 1917 давав селянам можливість вилучати не тільки поміщицькі, а й питомі, церковні та монастирські землі з усім що знаходяться на них майном. На ці земельні ділянки могли із заробітків повернутися ті, хто пішов з села в місто. Наприклад, в Ярославській губернії в 1902 році було видано близько 202 000 штук паспортів. Це означало, що така кількість чоловіків (переважно) пішло зі своїх господарств. Землі ж простих козаків і селян вилученню не підлягали.

Листи селян - важливий фактор

Вважається, що декрет про землю 1917 був складений на основі близько 240 «селянських наказів» редакцією газети «Известия Всеросійського Ради Селянських депутатів». Передбачалося, що цей документ мав бути керівництвом щодо операцій із землею до рішення Установчих зборів.

Заборона приватної власності на землю

Які ж пішли земельні перетворення 1917? Декрет про землю відбивав точку зору селян про те, що найсправедливішим буде порядок, при якому земля не може перебувати у приватній власності. Вона стає загальнонародним надбанням і переходить до працюючих на ній людям. При цьому обмовлялося, що особи, які постраждали від «майнового перевороту», мають право на тимчасову громадську підтримку для адаптації до нових умов життя.

У своєму другому пункті Декрет про землю (1917 р) вказував на те, що надра і великі водні об`єкти стають державними, в той час як дрібні річки і озера передаються громадам, які мають органи місцевого самоврядування. Далі в документі вказувалося, що «висококультурні плантації», тобто сади, оранжереї, переходять до держави або до громад (залежно від розміру), а домашні сади і городи залишаються їх власникам, але розмір ділянок та рівень податків на них встановлюються законодавством.

Питання, які не стосуються землі

Декрет про землю 1917 торкнувся не тільки земельних питань. У ньому згадується, що кінські заводи, племінні птахівництва та скотарства також стають національним надбанням і переходять в держвласність, на користь громади чи можуть бути викуплені (питання залишалося на рішення Установчих Зборів).

Господарський інвентар з конфіскованих земель переходив до нових власників без викупу, але при цьому теоретично не допускалося залишити без такого малоземельних селян.

Коли був прийнятий Декрет про землю, передбачалося, що користуватися наділами можуть всі, хто здатний їх обробляти своїми силами, сім`єю або в товариствах без застосування найманої праці. У разі недієздатності людини сільське суспільство до відновлення працездатності допомагало обробляти його землю, але не більше двох років. А коли хлібороб состарівают і не міг особисто працювати на землі, він втрачав право на користування нею в обмін на пенсію від держави.

Кожному за потребами

Варто відзначити і такі умови, як розподіл землі за потребами в залежності від кліматичних умов, формування загальнонародного фонду, яким управляли громади на місцях і центральні установи (по області). Земельний фонд міг бути перерозподілений, якщо змінилася чисельність населення або продуктивність наділу. Якщо користувач йшов з землі, то вона надходила назад в фонд і її могли отримати інші особи, в першу чергу родичі вибулого члена громади. При цьому корінні поліпшення (меліорація, добрива та ін.) Повинні були бути сплачені.

Якщо земельного фонду не вистачало для того, щоб прогодувати живуть на ньому селян, то за рахунок держави мало бути організовано переселення людей з постачанням їх інвентарем. На нові ділянки селяни мали переїжджати в наступному порядку: бажаючі, потім «порочні» учасники громад, далі - дезертири, решта - за жеребом або за згодою один з одним.

Грунтуючись на вищевикладеному, можна сказати, що Декрет про землю прийнятий II Всеросійським з`їздом Рад, виходячи з наявної на той момент економіко-політичної ситуації. Він, швидше за все, просто закріпив процеси, які вже відбувалися в суспільстві і були неминучі.