Згадуємо класику. В. М. Шукшин: «Чудик», короткий зміст

Творчість В.М.Шукшина - яскравий показник того, що і в радянську епоху були письменники, які не боялися говорити правду про життя народу, висвічувати проблеми, актуальні для нього, говорити про таких життєво важливих, наболілих питаннях, як совість, моральність, духовність . Оповідаючи здебільшого про долі жителів російських сіл, він в герої творів вибирав такі характери, які, з одного боку, були типовими для своєї соціальної групи, а з іншого - виділялися з неї душевною красою, якоюсь родзинкою, особливим поглядом на світ, людей, саме життя. Критики не даремно називають їх «чудиками».

Що значить «дивак»?

Саме слово з`явилося в назві одного з оповідань, який написав Шукшин: «Чудик». Короткий зміст твору допоможе зрозуміти, в чому суть «дивацтва» персонажа, і який сенс взагалі в нього (в слово) вкладається. Справжні ім`я та прізвище героя дізнаємося ми в самому кінці: Князєв Василь Єгорович, кіномеханік, любитель собак і детективів, в дитинстві мріяв побувати в ролі шпигуна. Йому 39 років, але за вчинками нам дивак іноді здається істинним дитиною - наївним, совісним, безпосереднім. Часто він поводиться, як здається, всупереч здоровому глузду. На це неодноразово звертає читацьку увагу Шукшин. «Чудик», короткий зміст якого можна звести до кількох пропозицій, тим і цікавий, що дає можливість за кількома фрагментами уявити все життя героя. І хоча перед нами вже зріла особистість, ми розуміємо: таким Князєв був і п`ять років тому, і десять. Недарма «дивак» він в різних ситуаціях: дружина так називає його і ласкаво, і коли сердиться. На прізвисько кличуть і сусіди, знайомі, друзі. Начебто і всерйоз особливо не приймають. Та й як можна ставитися серйозно до людини, яка в магазині побачив чималі на ті часи гроші (50 рублів), але не взяв собі, а звернувся до людей: «Хто загубив?» А коли виявив, що сам купюру і впустив, посоромився повернутися , підібрати. Подумав - люди будуть вважати, що привласнити хоче чуже, адже не повірять же, що його грошик! Цей епізод підтверджує, наскільки точно назвав свого героя Шукшин: «дивак».

Короткий зміст змушує згадати сцени «зіткнень» персонажа з невісткою, дружиною брата. Тієї явно не в радість приїхав у гості родич. І те, що він пісні до ночі співає, випивши з брательником «за зустріч», і те, що не «відповідальний», тобто ні при чинах і посади, а простий, звичайний. І те, що щиро радий зустрічі з Дмитром, взагалі що щирий, відкритий, душевний, що не розважливий, як вона і ті, кого Софія Іванівна поважає безмірно. У відвертій розмові з братом Дмитро скаржиться і дивується: «Чому люди злі?» Чому дружина тільки «лается», буфетниці і продавщиці відповідають покупцям грубо і норовлять обрахувати? Чому люди не посміхаються, не говорять один одному добрі слова, а стурбовані тільки тим, що, де і у кого «урвати»? Чому немає нікому діла до краси Божого світу, до тихих людських радощів?

Цими ж питаннями задається сам Шукшин. Чудик (короткий зміст твору дозволяє простежити намічене автором протистояння) намагається втішити брата і по-своєму виправити становище. Він чудово малює, а тому, коли невістка і брат пішли на роботу, задумав їх порадувати сюрпризом і розмалював, «як іграшку», дитячу коляску. Весь день герой передчуває подив і захоплення Софії Іванівни. Та тільки не врахував її прямо-таки ненависть, відверте презирство до села і насмішку над нею. У цьому плані дуже правдивий і реалістичний розповідь Шукшина. Короткий зміст («Чудик» лаконічний у відповідність із жанровими особливостями твору) дає можливість виявити неприязнь міщанства (тобто малоосвіченій, нерозвиненою частини міського населення), їх гордовите ставлення до простих людей. Адже і сама-то Софія родом із сільських. Це про таких, як вона, склали приказку: «З села вийшов, до міста не дійшов». І тому, побачивши розписану коляску, вона вигнала зятя з моторошним скандалом. Василь Єгорович у всьому звинувачує себе, свою безглуздість. Проте з цим не згодні ми, читачі, не згоден і автор, Василь Шукшин. «Чудик» (короткий зміст це ясно демонструє) якраз правильний - неправильні ті, хто його засуджує, не бажає зрозуміти. Хто у всьому шукає вигоду і забув, що є краса природи і людських відносин, щира любов і дружба, поезія життя. Саме про це хоче сказати нам письменник. Щоб ми заглянули всередину себе, в свою душу і спробували виправити хоч щось.

Щоб і ми, нехай зовсім небагато, але теж стали чудиками.