Софія Парнок. Російська поетеса, перекладачка. Біографія, творчість

Софія Парнок – талановита поетеса і перекладачка. Її називають росіянці Сапфо (Сафо) – вона єдина на всьому радянському просторі у відкриту говорила про лесбійське кохання. Широко відома і освітлена з різних сторін її зв`язок із Мариною Цвєтаєвої. Остання – більш популяризована поетеса, у той час як Парнок не поступалася їй ні в таланті, ні в значущості в російській літературі. Обидві вони, поетеси срібного століття, про яких залишилося чимало біографічних відомостей, – подарунок для нащадків. Відома Софія Яківна не тільки на просторах Росії. Чимало цьому посприяла книга Діани Левіс Бургін "Софія Парнок. Життя і творчість російської Сафо".

Основні відомості

Софія Яківна Парнок, справжнє прізвище якої звучала як Парнох, народилася на початку серпня, 11 числа, в 1885 році (за старим стилем – 30 липня). Рідне місто поетеси – Таганрог. Батько Софії, Яків Соломонович, володів аптекою, в якій сам же і працював провізором. У нього було звання почесного громадянина міста. Олександра Абрамівна, мати Софії, за професією і покликанням була лікарем, значилася в першому поколінні жінок-докторів в Росії. Сім`я Парнох була заможною, крім того, входила в культурно-інтелектуальну еліту міста. Тому не дивно, що всі діти Якова Соломоновича та Олександри Абрамівни були прекрасно утворені – з раннього дитинства вони займалися музикою, рано навчилися читати, вивчили дві іноземні мови (німецька та французька). Крім нашої героїні, успіхів на творчій ниві досягли її брат і сестра (Валентин Парнох та Єлизавета Тараховська). Перший згодом став відомим музичним діячем, перекладав і писав власну поезію. Єлизавета Тараховська також стала відома як поетеса. Софія Парнок, у свою чергу, рано проявила свій літературний талант – перший вірш був написаний нею ще в шестирічному віці.

Ранні роки

Близнюки, Валентин і Лізавета, були молодше своєї старшої сестри, Софії, на десять років. З їх народженням пов`язана трагедія родини Парнох – подарувавши життя своїм дітям, Олександра Абрамівна померла при пологах. Батько, не бажаючи залишатися самотнім, через якийсь час зважився на другий шлюб і одружився на гувернантці. Наслідки – відчуження і холод у відносинах зі старшою дочкою. З того моменту життя в рідному Таганрозькій будинку стала для Софії Парнок тяжкою ношею.

Освіта

У 1894 році юна Парнок поступила в Жіночу Таганрозький Маріїнську гімназію. 1900 рік ознаменувався початком написання величезної кількості віршів – точні рядки і начерки Софія записувала в зошит, багато з них збереглися. Вони дають точні відомості про поезію Парнок того часу. У 1903 році вона закінчила навчальний заклад з відзнакою, отримавши золоту медаль за успіхи. Весь наступний рік Софія Яківна присвятила Женевської консерваторії, завдяки якій поетеса чудово грала на фортепіано, втім, шляхом музиканта вона не пішла.

Софія Парнок повернулася зі Швейцарії в Росію з наміром продовжити освіту. Оселившись у Петербурзі, де жив її дядько, Парнок намагалася продовжити і музичну освіту, але, провчившись в міській консерваторії нетривалий час, зрозуміла, що професійне заняття музикою не для неї, і залишила цей навчальний заклад у 1905 році. Займалася вона також і на Вищих жіночих Бестужевських курсах, але обраний нею юридичний факультет так і не закінчила.

Творчість

Чи треба говорити, якою пристрастю була література для Парнок? Софія Яківна багато перекладала з французької, писала скетчі та шаржі, а Женева розбудила в ній ще і натхнення на написання першого циклу віршів – адже саме там вона зустріла Надію Павлівну Полякову. Лірика Софії Парнок, в принципі, наскрізь пронизана любов`ю до жінок, свою схильність вона зрозуміла рано і не відкидала її.

Друкуватися поетеса розпочала в 1906 році. Дебютом стали її статті в "Російському багатстві" і "Північних записках" (з 1913 року публікувалася під ім`ям Андрія Полянина, писала критичні статті).

До 1910 року популярність Парнок в літературних колах розрослася до того, що з "Російської поголоскою" вона вела постійну співпрацю. Сама поетеса перебралася жити до Москви.

У 1916 році вийшла перша поетична збірка Софії Яківни Парнок, названий прозаїчно ("Вірші").

Після революції 1917 року поетеса виїхала в Судак, але повернулася до Москви на початку 20-х років і випустила ще чотири збірки віршів (1922-1928 рр.).

У 1930 р за її лібрето була поставлена опера, що отримала оглушливий успіх.

В останні роки Софія Парнок, як і багато хто в той час, перебивалася перекладами.

Особисте життя

Незважаючи на ранній усвідомлення своєї орієнтації, російська Сафо в 1907 році вийшла заміж за В. М. Волькштейна. Можливо, приводом для цього стало важке фінансове становище – батько, будучи не в захваті від занять дочки, перестав надавати Парнок грошові кошти. Але два роки потому цей шлюб розпався. Софія так і не змогла полюбити свого чоловіка, до того ж, як з`ясувалося, подарувати дітей вона йому також не могла.

Живучи в Петербурзі, Парнок була знайома з провідними літераторами того часу, включаючи Олександра Блока і на той момент маловідому Анну Ахматову. Деякі з них були її близькими друзями протягом усього життя, наприклад, Максимиллиан Волошин.

Марина Цвєтаєва і Софія Парнок

Відносини двох знаменитих поетес досі цікаві і біографам, і шанувальникам їхніх творів.

16 жовтня 1914 на одному з літературних вечорів і зустрілися ці дві споріднені душі. Їхній роман тривав рівно два роки – аж до зими 1 916-го. Їх величезне щастя, яке спалахнуло так раптово, ніби заздалегідь пророкувало трагічний результат – обидві відчували, що незабаром будуть змушені розлучитися. Але, які б ще романи ні заводила Софія Парнок (біографія розповідає, приміром, про Ніну Вєдєнєєвої, її останнього кохання), Марина Цвєтаєва залишила глибокий слід і в її пам`яті, і в її творчості.

Останніми роками

26 серпня 1933 в підмосковному селі Софія Яковлєв померла від розриву серця. В останні роки вона нічого не писала і віддалилася від літературних кіл. Похорон Парнок були в Лефертово. Достеменно відомо, що на них був присутній Борис Пастернак. Цвєтаєва, за її власними запевненнями, перенесла смерть колишньої подруги досить байдуже.