Хто такий перфекціоніст і приречений він на успіх?
Нерідко у своїх інтерв`ю відомі люди заявляють про такій своїй якості, як перфекціонізм. Вони говорять про нього як про незаперечну гідність, проте чи так це насправді? Сьогодні ми постараємося розібратися в тому, хто такий перфекціоніст. І приречений така людина на успіх?
Для початку звернемося до визначення терміна. Відкриваємо потрібну сторінку словника і читаємо: перфекціоніст - це людина, яка прагне до того, щоб все у нього було ідеально. Але чи є такі люди незамінними працівниками, без послуг яких не обійтися в жодній організації? Давайте ж визначимося з тим, хто такий перфекціоніст. І чи правда те, що таким людям нема чого робити в підприємництві? Якщо тверезо подивитися на те, хто такий перфекціоніст, то відразу стають видні його недоліки. Через свого природного прагнення до досконалості такий співробітник може нескінченно відкладати на завтра виконання справ і присвячувати більшу частину свого робочого часу вивченню теорії, яку, можливо, він ніколи і не зважиться застосувати на практиці. Недарма при прийомі на роботу кандидатам часто пропонують тест з психології, який спрямований на виявлення так званого «комплексу відмінника».
Здається, що такі люди просто не розуміють, що світ недосконалий і навряд чи можна чогось навчитися з першого разу. А навіщо вам потрібен працівник, який нескінченно буде планувати і розробляти ідеальну концепцію, наприклад, розмови з клієнтами, якщо втілення своїх теорій він буде постійно відкладати на наступний понеділок. З іншого боку, прагнути до досконалості все-таки необхідно, от тільки потрібно навчитися радіти навіть самим маленьким перемогам. І тоді у вас не буде жодних проблем з самооцінкою!
Тепер, коли ви з`ясували, хто такий перфекціоніст, сподіваюся, вам стало ясно, що ця якість не є гарантією успіху, хоча воно і притаманне багатьом лауреатам Нобелівської премії. У чому ж їх секрет? Потрібно бути в ладу з собою. Звичайно, викладатися повністю для досягнення поставлених цілей - це дійсно відмінно, проте не варто засмучуватися через найменшого промаху. Тому потрібно працювати над собою і не ставити надмірно високу планку відповідності! На пошук ідеального рішення може піти багато часу, тому не краще почати діяти прямо зараз?
Як зазначають психологи, «синдром відмінника» родом з дитинства. Багато батьків вимагають занадто багато від своїх дітей: кращих оцінок, рекордів у спорті і т.д. З часом дитині починає здаватися, що його люблять виключно за його результати і успіхи. Немає нічого дивного в тому, що подорослішавши, він прагне стати кращим у всьому. Така людина надзвичайно гостро відчуває гіркоту невдач, адже він так боїться, що батьки і оточуючі перестануть його любити.
Чи потрібно перфекціоністам намагатися змінитися? Якщо немає конфлікту з суспільством, то сенсу в психологічному втручанні немає. На цій стадії людина цілком може впоратися з усім сам. Потрібно тільки навчитися розслаблятися, ставити здійсненні мети і насолоджуватися життям. Пам`ятайте, що у кожного є право на помилку!