Апперцепція - це ... Сприйняття в психології. Апперцепція - тест

Наш минулий досвід, цілі та мотиви діяльності відіграють одну з головних ролей в сприйнятті навколишнього світу, його предметів і явищ.

Історія поняття

Саме поняття «апперцепція» ввів психолог Г. Лейбніц. Д.С. Брунер запропонував термін «соціальна апперцепція». Це сприйняття соціальних груп, народів, рас, окремих людей. Психолог звернув увагу на суб`єктивність прийняття оточуючих людей, на відміну від предметів і явищ. Філософ Іммануїл Кант підняв питання про трансцендентальної єдності апперцепції, суть якого полягає в тому, що усвідомлення своєї особистості не може бути відокремлене від усвідомлення навколишнього середовища.

Альфред Адлер вважав, що апперцепція - це життєвий стиль, вироблений людиною. На цій підставі психолог розробив схему, представивши цей термін як одне з основних ланок у сприйнятті. І.Ф. Гербарт апперцепцію переніс в педагогіку, називаючи її усвідомленням суб`єктами матеріалу під впливом попередніх знань і досвіду. Вільгелм Вундт представив даний термін як особливу внутрішню психічну силу, яка обумовлює поведінку людини.

Перцепція і апперцепція

Апперцепція - це одне з важливих психічних властивостей людини, дією якого є умовне сприйняття предметів і явищ у навколишньому світі, в залежності від його поглядів, інтересів і досвіду. Що стосується перцепції, то це поняття включає в себе прийом і перетворення сенсорної інформації, за допомогою якої формується суб`єктивний образ об`єкта. Поняття пояснює розуміння себе та іншої особистості, і на цій основі встановлення взаємодії та взаєморозуміння. Ці два терміни розділив відомий вчений Г. Лейбніц. Психолог показав, що апперцепція є основною умовою самосвідомості. І додав в поняття пам`ять і увагу. Таким чином, апперцепцією називається поєднання головних психічних процесів.

Фізіологія сприйняття

Предмети навколишнього світу мають здатність впливати на аналізатори людей. Щоб інформація переродилася в цілісний образ, задіюються складні нервові зв`язки. Осмислення сприйняття здійснюється у вторинних коркових полях. Взаємозв`язок всіх аналізаторів дає можливість при роботі лише одного з них зібрати весь образ предмета цілком. Наприклад, побачивши камінь, ми відчуваємо його твердість, холод, гладку або шорстку поверхню, хоча навіть не торкалися до нього. Важливою частиною діяльності сприйняття є рух. Так, якщо спеціальним приладом зупинити очі, то людина перестане бачити предмет. Уміння назвати об`єкт, тобто користуватися промовою, дає можливість викликати образи і з легкістю дізнатися їх. Таким чином, апперцепція - це взаємозв`язок сприйняття і раніше отриманих знань, досвіду, інтересів і установок людини.

Особливості

Сприйняття має певні властивості. Їх можна позначити як осмисленість, константність і предметність. Перше властивість полягає в різному сприйнятті різними людьми одного і того ж предмета. Причина такого феномена в тому, що у кожної особистості свій накопичений досвід, на який вона спирається. Друге - незважаючи на мінливі умови, сприйняття властивостей предмета залишається відносно незалежним. Третя властивість говорить про те, що всі враження навколишнього світу люди відносять до різних предметів і явищ (синє небо, звук людського голосу і так далі). З предметністю пов`язана осмисленість. До отриманих нових вражень завжди домішуються минулий досвід, знання, на їх основі людина дізнається предмет.

Сприйняття в психології

Крім об`єднання відчуттів в якийсь цілісний образ, який особистість пізнає, відбувається його розуміння і осмислення. Всі дії здійснюються завдяки минулим знань. Таким чином, можна виділити особливі властивості свідомості:

1. Категоризація. Будь-який предмет сприймається як член узагальненого класу. Специфічні властивості групи переносяться на сам об`єкт.
2. Вербальне опосередкування. За рахунок цієї властивості відбувається абстрагування та узагальнення індивідуальних властивостей предметів.
3. Вплив установок. Можна сказати, що це майже несвідома здатність відчувати, реагувати і сприймати так, як підказує досвід і мотиви.
4. Суб`єктивність. В залежності від своїх індивідуальних чинників, різні люди сприймають один і той же предмет по-різному.
5. Апперцепція. Сприйняття будь-яких змістів обумовлюється минулими враженнями і знаннями.

Один із засновників гештальтпсихології, М.Вертгеймер, вивів шість законів сприйняття. До них відносяться:

1. Ефект близькості (об`єднання прилеглих фігур).
2. Ефект подібності (предмети, схожі за кольором, формою і так далі, групуються).
3. Фактор «спільної долі» (предмети об`єднуються за змінам, які в них відбуваються).
4. Фактор замкнутості (краще сприйняття фігур, які замкнені).
5. Фактор угруповання без залишку (ряд предметів намагаються згрупувати так, щоб окремих фігур не було).
6. Фактор «гарного продовження» (вибір менш викривленої лінії з двох пересічних або стосуються).

Психіка особистості

До поняття «психіка» відноситься здатність суб`єктів відображати об`єкти навколишнього світу, вибудовувати картину реальності і на її основі регулювати свою поведінку і діяльність. Основні властивості психіки можна виділити в наступні висновки:

1. Психіка - властивість живої, високоорганізованої матерії.

2. Психіка здатна сприймати інформацію про навколишній світ і народжувати образ матеріальних об`єктів.

3. На основі отриманої інформації ззовні відбувається регуляція внутрішнього середовища особистості і формується її поведінку.

Найпоширенішими методами дослідження сприйняття в психології є тести. В основному це представники двох видів - апперцепції символів і тематичної апперцепції.

Перший тест складається з 24 карток з символами, взятими з казок та міфів. Випробуваний групує картки як йому зручно. Наступним етапом дослідження є пропозиція доповнити символи ще одним відсутньою. Далі знову відбувається угруповання, але вже на відомі категорії: «любов», «гра», «влада», «пізнання». Випробуваний повинен пояснити принцип своєї систематизації та значення символів. Результатом буде виявлення пріоритетів та ціннісної спрямованості людини.

Другий тест представлений у вигляді набору таблиць з чорно-білими фотографіями, які вибираються з урахуванням віку і статі піддослідних. Завдання тестованого - скласти сюжетний розповідь, спираючись на кожну картинку. Використовується дана методика у випадках психотерапевтичної та диференціальної діагностики при відборі кандидатів на важливі посади.

Тест для дослідження дітей

Дитячої апперцепції тест був створений Л.Беллак і С.С.Беллак. Дослідження за цією методикою проводиться з дітьми у віці від 3 до 10 років. Суть його в демонстрації різних картинок, на яких зображені тварини, зайняті різною діяльністю. Дитині пропонується розповісти історію, спираючись на картинки (чим зайняті тварини, що відбувається на зображенні і так далі). Після опису психолог переходить до уточнюючим питань. Важливо показувати картинки в певній послідовності, в порядку їх нумерації.

Дана методика дає можливість виявити наступні параметри:

1. Провідні мотиви і потреби.
2. Відносини з родичами (братами, сестрами, батьками).
3. Внутрішньоособистісні конфлікти.
4. Особливості захисних механізмів.
5. Страхи, фобії, фантазії.
6. Поведінка серед однолітків.

Беручи за основу поняття «апперцепція» (це усвідомлене, осмислене, вдумливе сприйняття реальності виходячи з минулого досвіду), важливо вчасно підкоригувати вплив отриманих знань у дитини, щоб надалі у нього склалися правильні поняття про об`єкти світу.