Цивільні правовідносини

Цивільні правовідносини представляють собою юридичну зв`язок, який виникає між учасниками особистих немайнових чи майнових відносин, що регулюються нормами цивільного права. Учасники подібного роду відносин мають взаємні права та обов`язки.

Учасники подібного роду правовідносин - це його суб`єкти. У даному випадку ними можуть бути юридичні, фізичні особи, які-небудь суб`єкти РФ, сама РФ, різні муніципальні освіти.

Суб`єктивні права, а також суб`єктивні обов`язки сторін - це те, що є змістом правовідносини.

Цивільні правовідносини - це відносини, об`єктом яких є матеріальне благо. З приводу цього блага і існує суб`єктивне право і, звичайно ж, відповідна суб`єктивна обов`язок.

Об`єкти цивільних правовідносин різні. Ними можуть бути якісь речі, будь-які послуги або роботи, результати інтелектуальної діяльності, інформація, блага нематеріальні.

Юридичний факт - це те, з чого починаються, змінюються, або припиняються правовідносини. Під юридичним фактом звичайно розуміють конкретне обставина, з яким безпосередньо пов`язані певні наслідки.

Цивільні правовідносини, поняття яких розглядається в даній статті, можуть бути класифіковані за різними принципами. Найчастіше їх поділяють на

- відносні і абсолютние-

- немайнові та імущественние-

- обов`язкові та речові.

Поділ на немайнові та майнові грунтується на тому, що майнові правовідносини мають економічний зміст, а немайнові відносини його не мають. У першому випадку мова може йти, наприклад, про ставлення власності, а в другому - про честь і гідність.

Розподіл правовідносин на відносні і абсолютні грунтується на тому, що при абсолютних правовідносинах конкретній особі, носію права, протистоїть нічим необмежене коло осіб. При відносних правовідносинах даний коло осіб є обмеженим (орендодавець може вимагати зазначеної в договорі виплати тільки від певного орендаря).

Як вже говорилося вище, цивільні правовідносини поділяються також на обов`язкові та речові. Носій речового права володіє можливістю розпоряджатися тією чи іншою річчю на власний розсуд. Носій обов`язкового права як об`єкт права має дії зобов`язаної особи - інакше кажучи, має право вимагати від цієї особи скоєння якихось певних дій.

Речові права належать до абсолютних, обов`язкові - до відносних.

Цивільні правовідносини також можуть бути строковими і безстроковими. Цей поділ ґрунтується на тому, обмежені чи дані правовідносини будь-яким строком.

Підрозділятися вони можуть ще й на складні або прості. Для простих характерно те, що кожному з учасників належить тільки по одному праву і однієї обов`язки, в складних ж учасники можуть бути володарями кількох прав і обов`язків одночасно. Як приклад можна назвати ситуації, коли орендар зобов`язаний не тільки вчасно платити за приміщення, але і періодично ремонтувати його.

Поняття цивільних правовідносин не може бути повністю розібрано без розгляду суб`єктивних обов`язків і прав його учасників.

Під суб`єктивним правом в даному випадку розуміється та можливість поведінки учасника цивільних правовідносин, яку йому надав закон. Закон дозволяє вимагати від іншого учасника цих правовідносин певної поведінки. У разі якщо другий чинить опір, можуть бути застосовані певні заходи цивільного примусу.

Під суб`єктивною обов`язком розуміється певна поведінка особи, яка є зобов`язаним, по відношенню до іншого учасника правовідносин.