Що таке авторський знак

Таке поняття, як авторський знак, має два основних трактування. Перша з них визначає його як елемент вихідних відомостей про видання. Такий знак з`явився ще на початку 20 століття. Він був винайдений Любов`ю Хавкіної, відомим фахівцем в галузі бібліотечної справи. Знак являє собою поєднання букви і цифр. Його бачили всі, хто хоч раз в житті брав бібліотечні книги. Він розташований в кутку видання. Найчастіше перша буква позначає прізвище автора в алфавітному порядку. Що стосується цифрового позначення, то тут існує ціла табличная система для його присвоєння.

Втім, найчастіше авторський знак позначає зовсім не винахід Хавкіної, а знак авторського права - копірайт. Це буква "С" в колі, яку можна виявити не тільки на друкованих виданнях, а й в інтернеті. Копірайт говорить про інтелектуальну чи іншої власності. Щоб зрозуміти сутність цього позначення, треба заглибитися в область авторського права. У Росії ця сфера стала розвиватися не так давно, але вже набирає обертів. Символ копірайту вказує на правовласника. Людина або організація не обов`язково є творцями продукту, проте вони можуть мати на нього виняткові права в результаті передачі їх автором. Автор може бути правовласником, якщо він не продавав і не передавав своє творіння іншій особі. А ось правовласник не завжди є автором.

Авторське право може бути порушене в тому випадку, якщо хто-небудь привласнив собі результати чужої праці. Це може бути плагіат або часткове копіювання роботи без посилання на того, у кого є авторське право на твір. Причому викрасти можуть не тільки книгу або статтю, а й наукові розробки, ноу-хау та інші авторські методики. У випадку з літературним твором встановлення автора проводиться шляхом аналізу тексту. Існує таке поняття, як авторські розділові знаки. Також враховується частотність слів і різних частин мови, форма побудови пропозиції та багато іншого.

Дивно, але така методика реально допомагає визначити автора твору. Плагіатори, незважаючи на всю свою витонченість, не можуть повторити чужий текст. Якщо, звичайно, вони не є геніями. Крім плагіату є і зворотний вид шахрайства - фальсифікація автентичності. Це той випадок, коли виявляється рукопис, який нібито була написана відомим письменником. На практиці більшість таких робіт дуже швидко переходять у розряд фальшивок. Їх обчислюють елементарно на основі аналізу тексту. Якщо ж мова йде про старий документі, то тут ще проводиться аналіз паперу і чорнила.

Найскладніше захистити авторське право в інтернеті. Тут немає ніяких гарантій, що текст не буде скопійований, виправлений і вкрадений. Люди, які пишуть в мережі, часто продають свої роботи без збереження авторства. Веб-майстри і власники сайтів, розмістивши такий текст на своєму ресурсі, не можуть поручитися, що його не вкрадуть. Копіювання без активного посилання на джерело вважається чимось абсолютно нормальним в мережі. При цьому не допомагають ні попереджувальні банери, ні захисні скрипти. Якщо скопіювати сам текст не вдалося, то можна вкрасти хоча б ідею. Авторський символ не служить застереженням.

У більшості випадків притягнути до суду плагіатора не виходить. У першу чергу тому, що авторський знак зазвичай встановлюється на сайт без реєстрації самого права юридично. Отже, якщо хтось викраде цікаву ідею або ноу-хау з веб-ресурсу, правовласник не зможе нічого довести. Друга причина відсутності звернень до суду полягає в тому, що розгляд - занадто дорогий і нудний процес. Крім того, плагіатора часто неможливо обчислити. Адже скопійована стаття може розміщуватися на безкоштовному сервісі або чужому ресурсі.