Виключне право на захист авторських інтересів

Виключним правом в юриспруденції позначають монополію конкретної особи на виконання певних дій, які найчастіше пов`язані з ідеальним об`єктом, цінність даної монополії полягає саме в винятковості. Найчастіше вживається еквівалент цього поняття - інтелектуальна власність.

Кожен об`єкт такого виду власності має свого певного власника, йому і належить виключне право на твір. Таке право дає власнику повноваження контролювати використання продукту інтелектуальної діяльності.

У сучасних умовах з розвитком підприємницької діяльності нас всюди оточують об`єкти чужої інтелектуальної власності - фотографії, рекламні тексти, відеоролики, товарні знаки і логотипи та ін. Дуже велика спокуса скористатися результатами чужої праці - наприклад, помістити на своєму сайті вподобану фотографію або включити у власну статтю пару абзаців з чужої. Виходить, що виключне право майже кожного учасника часто-густо виявляється порушено. Давайте подивимося, якими законними методами можна оформити дозвіл власника на використання об`єкта його інтелектуальної діяльності (якщо, звичайно, такий дозвіл є).

Перелік таких об`єктів (вельми обширний) наводиться у статті 1225 ЦК. При цьому кожен об`єкт має правовласника. Саме правовласник (тобто власник) має виключне право (інакше - майнове) на об`єкт, що дає можливість отримувати дохід від його використання.

Спокуса (часто чималий) використовувати продукт чужої праці, захищений авторським або майновим правом, чреватий притягненням до відповідальності - адміністративної, цивільної або навіть кримінальної.

Для укладання договору, що робить таке використання законним, необхідно встановити, кому ж належить виключне право на об`єкт. Це може бути автор або група співавторів або інша особа, законним чином отримало права на продукт. Наприклад, роботодавець учасника, який оплатив його працю. Такий підхід часто практикується серед веб-райтерів, які пишуть на замовлення.

Договір, що укладається з правовласником, може бути повним (так званий договір про відчуження виключного права) або ліцензійним. У першому випадку відбувається повна поступка (відчуження) права третій особі. Ліцензійний договір увазі лише часткову (тимчасову) передачу прав на твір.

Розглянемо докладніше обидва варіанти. За договором про відчуження (уступку) правовласник поступається виключне право на продукт в повному обсязі без обмежень. Такий договір має бути укладений тільки письмово, при цьому в разі передачі прав на об`єкти, що підлягають державній реєстрації, договір також потрібно зареєструвати. Такими об`єктами є промислові зразки і моделі, товарні знаки, винаходи, досягнення селекції. За бажанням авторів реєструються бази даних і комп`ютерні програми, При цьому у вигляді договору правовласник поступається свої права повністю і назавжди.

Ліцензійний договір на увазі використання об`єкта частково або повністю, при цьому переходу права володіння не відбувається. Використанню можуть підлягати не всі права на твір, а лише частина з них, зазначена в договорі (переробка, відтворення, розповсюдження, прокат, переклад і т.д.). Тобто ліцензіат (який отримав ліцензію) як би "орендує" об`єкт, а не купує назавжди. Ліцензія, в свою чергу, може бути виключної (іншим особам видаватися не може), простий або невиключної - коли правом її придбання можуть скористатися й інші особи, і змішаною.

Важливою умовою обох форм договору є виплата винагороди. Договір може бути оплатним (з виплатою винагороди) або ні за згодою сторін. При відсутності в тексті договору відповідного пункту договір за замовчуванням вважається оплатним.

Винагорода може виплачуватися у вигляді одноразового платежу, відсотків від отриманого доходу або у вигляді поєднання обох форм.

У договір будь-якої форми заборонено включати умови, що обмежують право автора на створення інших творів. Такі умови за законом визнаються нікчемними як обмежуючі законну дієздатність громадянина.