Шаріатський суд на Північному Кавказі

Шаріат являє собою сукупність правових і релігійних норм, які складають основи мусульманського права. Ця правоохоронна система вважається надзвичайно гнучкою. Вона здатна діяти в рамках абсолютно різних громадських структур і політичних режимів як немусульманських, так і мусульманських держав.

Шаріатський суд (переважно в сфері спадкових і сімейних відносин) функціонує в Греції, Нідерландах та інших країнах європейського суспільства. А деякі правові норми використовуються і в міжнародному праві (порядок відшкодування збитку при аварії корабля, наприклад).

Шаріатський суд в різні історичні епохи у тих чи інших народів володів різним характером судочинства. Досить своєрідно розвивався він на Північному Кавказі. На цій території введення шаріату було одним з основних і найважливіших вимог революційної системи 1917 року. Так, у травні у Владикавказі відбувся перший з`їзд представників кавказьких гірських народів. На ньому було прийнято рішення про введення у всіх судах у справах мусульман правила шаріату і Корану.

У 1919 році, в січні, з початком Громадянської війни шаріатський суд був перетворений в так званий військово-шаріатський. З цього моменту він став виконувати роль військового трибуналу. При цьому слід зазначити, що нормами шаріату перетворений орган практично не керувався. Тим часом, військові режими, що змінювали один одного, використовували систему правосуддя в якості засобу зведення рахунків зі своїми супротивниками на політичному фронті.

Встановлена Радянська влада на Північному Кавказі узаконила шаріатський суд на всіх територіях, де він функціонував: в Чечні, Інгушетії, Дагестані, Карачай, Кабарде, Північної Осетії.

Необхідно відзначити, що Радянська влада ставилася до мусульманського права прямо протилежно, ніж дореволюційна адміністрація країни. Остання надавала підтримку адат (звичаєм), прагнучи послабити позицію мусульманського повстанського руху. На початку 1920-х років більшовики, навпаки, прагнули підтримати визвольний рух. Поки Радянська влада не зміцніла, вони залучали на свою сторону багато мусульманські народи. При цьому шаріат підтримувався на шкоду адат.

На початку становлення Радянської влади на території кожної автономії Північного Кавказу була створена своя ієрархія системи правосуддя. Найскладнішою вважається триступенева організація в Дагестані, яка склалася в 1922 році. В окремих містах і селищах перебували так звані "шаріатські трійки". Складалися вони з двох членів і голови. Суддя в шаріаті (Дібіров або мулла) разом з двома іншими членами розбирав дрібні спадкові, цивільні, поземельні та кримінальні справи. Їх вирішення оскаржувалися в окружних органах.

Разом з мусульманським правом при вирішенні поземельних і кримінальних позовів шаріатський суддя керувався нормами звичаєвого права, поширеного у горців. Такими нормами, наприклад, були штрафи, очисна присяга, висилка кровника, примирення та інші.

У першій половині 1920-х років шаріатські суди були зняті з забезпечення державою і передані на утримання тих мусульманських громад, які бажали вирішувати свої справи за цими законами. Дані перетворення проводилися одночасно з колективізацією та індустріалізацією.

Після того, як СРСР розпався, почалося практично повсюдне рух за відновлення шаріатського правосуддя. Кілька десятків органів було сформовано в мусульманських громадах Чечні і Північного Дагестану. Разом з шариатским судом у північнокавказьких мусульман діє російський народний та громадський третейський суд.