ПДВ в Росії

ПДВ в Росії вважається податком, запровадженим відносно недавно. При цьому значна частина існуючих сьогодні податкових виплат була введена ще в Х I Х столітті. ПДВ Росія, як і інші країни, почала широко застосовувати тільки в ХХ столітті.

Конкретна схема оподаткування податком на додану вартість була розроблена в 1954 році французьким економістом Лоре. З 1958-го року цієї виплатою стали користуватися у Франції.

НК РФ ПДВ відносить до категорії непрямих податків. Для виплат цієї групи характерна переважно фіскальна функція. Поява непрямих податків, як правило, пов`язано зі збільшенням доходів держави. Згідно з історичними відомостями, першими непрямими виплатами служили акцизи. Вони стягувалися з певних видів товару. ПДВ в Росії та інших країнах є певним противагою зазначеним податках, так як використовується відносно всіх видів продукції.

Подібним за характером є податок з продажів. Передумовою до його виникнення став гострий дефіцит коштів, зумовлений великими військовими витратами в період Першої Світової. Слід зазначити, що зазначений податок з продажів стягувався на кожному етапі руху товару до споживача. У результаті покупці були змушені купувати товари за значно завищеною вартістю. Це, в свою чергу, викликало невдоволення як у споживачів, так і у виробників. Після завершення війни податок скасували. Однак незабаром він був введений знову в якості додаткового джерела доходу.

Слід зазначити, що після повторного введення податок був дещо вдосконалено. Так, тепер він стягувався тільки одного разу, як правило, на етапі роздрібної торгівлі, що незначно уповільнювало оборот капіталу. Разом з цим досить швидко почали надходити кошти в казну, оскільки посилилася оборотність коштів. Однак стягуючи податок таким чином, держава терпіло і збитки у зв`язку з тим, що не могло забезпечити повний контроль над усіма виробничими стадіями та етапами обігу товару. Всі ці фактори лягли в основу введення ПДВ в Росії та світі. Оподаткування податком на додану вартість забезпечило державі контроль над всім процесом товарообігу і виробництва.

Широко поширився ПДВ завдяки підписанню договору про утворення ЄЕС. В рамках Економічного Співтовариства країни зобов`язалися гармонізувати свої податкові структури у відповідності з інтересами формування спільного ринку. З 1967-го року ПДВ проголошений основним непрямим податком на європейській території. У 1991 році були внесені останні уточнення в механізм застосування податку. Таким чином, положення нової директиви ЄЕС були включені в законодавства країн-учасниць співтовариства.

Сьогодні стягується ПДВ в Росії, Індонезії, Туреччини, Латинській Америці та інших державах. Досить велика географія податку вказує на його життєздатність і відповідність вимогам існуючої сьогодні економіки.

Слід зазначити кілька факторів, які сприяли впровадженню ПДВ в практику оподаткування.

В першу чергу, це недоліки, які були характерні для прямих податків. Зокрема, у зв`язку з надмірною вагою обкладення виникало широкомасштабне ухилення від сплати.

Ще одним чинником був постійний бюджетний дефіцит. У зв`язку з цим постійно виникала потреба у підвищенні доходів, що здійснювалося за допомогою розширення бази та збільшення ефективності оподаткування.

Третім важливим чинником стала потреба в удосконаленні наявних систем, а також приведення їх у відповідність сучасному рівню розвитку економіки.

Сьогодні механізм, відповідно до якого здійснюється стягнення виплат, у багатьох країнах ідентичний.