Аутоімунний гепатит. Клінічна картина
Аутоімунний гепатит в більшості випадків розвивається раптово, а його клінічні прояви не відрізняються від ознак гострого гепатиту. На початковій стадії захворювання людина відчуває виражену слабкість. Потемніння сечі, інтенсивна жовтяниця - це ознаки, якими супроводжується аутоімунний гепатит. Симптоми проявляються досить яскраво навіть на початковій стадії. Протягом декількох місяців розгортається більш повна клінічна картина.
У рідкісних випадках аутоімунний гепатит характеризується поступовим течією. Однак у такому випадку переважають болі і важкість у області правого підребер`я, людина відчуває нездужання, жовтяниця проявляється незначно. У ряду хворих аутоімунний гепатит починає розвиватися з лихоманки, а також позапечінкових проявів.
Розгорнута клінічна картина характеризується вираженою слабкістю, шкірним свербінням, нудотою, лімфаденопатією. Для патології також характерна жовтяниця (непостійна, але підсилюється під час загострень), збільшення розмірів селезінки і печінки. У третини жінок аутоімунний гепатит супроводжується аменореєю (відсутністю менструації) і гирсутизмом (ростом волосся, як у чоловіків). У чоловіків патологія може супроводжуватися гинекомастией (розвитком молочних залоз, як у жінок). Серед основних шкірних реакцій слід зазначити акне, капілярів, вовчакоподібного і палмарную еритему та інші ураження.
Аутоімунний гепатит являє собою прогресивне ураження хронічного характеру з присутністю печінково-асоційованих, сироваткових аутоантитіл. Протікає процес з досить обширним запаленням, гіпергаммаглобулінеміей.
Аутоімунний гепатит. Лікування
Патогенетична терапія захворювання являє собою терапію глюкокортикостероїдами. Імуносупресивної терапії дозволяє знизити активність патологічних процесів, що протікають в печінці, в результаті чого підвищується активність Т-супресорів, знижується інтенсивність реакцій, які сприяють руйнуванню гепатоцитів.
Як правило, при терапії застосовують такі препарати, як «Метилпреднізолон» або «Преднізолон». Початкова добова доза - шістдесят міліграмів - в перший тиждень, сорок - в другу, тридцять - у третю-четверту. Згодом дозування знижується до двадцяти міліграмів, що є підтримуючою дозою. Підтримуюча терапія проводиться до тих пір, поки не нормалізуються клініко-лабораторні та гістологічні показники.
Зниження кількості прийнятого препарату здійснюють поступово. При цьому враховується інтенсивність клінічного перебігу та рівень маркерів сироватки.
Аутоімунний гепатит може бути усунутий протягом півроку. Однак у багатьох випадках терапія триває тривалий період, а іноді і протягом усього життя. У разі неефективності монотерапії передбачено включення в схему препаратів «Делагил», «Азатіоприн», «Циклоспорин».
Якщо імуносупресивної терапії не дала очікуваного результату протягом чотирьох років, при наявності множинних рецидивів, побічні ефекти від терапії може бути поставлене питання про трансплантації печінки.