Аутоімунний гепатит. Клінічна картина

аутоімунний гепатит

Аутоімунний гепатит в більшості випадків розвивається раптово, а його клінічні прояви не відрізняються від ознак гострого гепатиту. На початковій стадії захворювання людина відчуває виражену слабкість. Потемніння сечі, інтенсивна жовтяниця - це ознаки, якими супроводжується аутоімунний гепатит. Симптоми проявляються досить яскраво навіть на початковій стадії. Протягом декількох місяців розгортається більш повна клінічна картина.

У рідкісних випадках аутоімунний гепатит характеризується поступовим течією. Однак у такому випадку переважають болі і важкість у області правого підребер`я, людина відчуває нездужання, жовтяниця проявляється незначно. У ряду хворих аутоімунний гепатит починає розвиватися з лихоманки, а також позапечінкових проявів.

Розгорнута клінічна картина характеризується вираженою слабкістю, шкірним свербінням, нудотою, лімфаденопатією. Для патології також характерна жовтяниця (непостійна, але підсилюється під час загострень), збільшення розмірів селезінки і печінки. У третини жінок аутоімунний гепатит супроводжується аменореєю (відсутністю менструації) і гирсутизмом (ростом волосся, як у чоловіків). У чоловіків патологія може супроводжуватися гинекомастией (розвитком молочних залоз, як у жінок). Серед основних шкірних реакцій слід зазначити акне, капілярів, вовчакоподібного і палмарную еритему та інші ураження.



Аутоімунний гепатит являє собою прогресивне ураження хронічного характеру з присутністю печінково-асоційованих, сироваткових аутоантитіл. Протікає процес з досить обширним запаленням, гіпергаммаглобулінеміей.

аутоімунний гепатит симптоми

Аутоімунний гепатит. Лікування



Патогенетична терапія захворювання являє собою терапію глюкокортикостероїдами. Імуносупресивної терапії дозволяє знизити активність патологічних процесів, що протікають в печінці, в результаті чого підвищується активність Т-супресорів, знижується інтенсивність реакцій, які сприяють руйнуванню гепатоцитів.

Як правило, при терапії застосовують такі препарати, як «Метилпреднізолон» або «Преднізолон». Початкова добова доза - шістдесят міліграмів - в перший тиждень, сорок - в другу, тридцять - у третю-четверту. Згодом дозування знижується до двадцяти міліграмів, що є підтримуючою дозою. Підтримуюча терапія проводиться до тих пір, поки не нормалізуються клініко-лабораторні та гістологічні показники.

аутоімунний гепатит лікування

Зниження кількості прийнятого препарату здійснюють поступово. При цьому враховується інтенсивність клінічного перебігу та рівень маркерів сироватки.

Аутоімунний гепатит може бути усунутий протягом півроку. Однак у багатьох випадках терапія триває тривалий період, а іноді і протягом усього життя. У разі неефективності монотерапії передбачено включення в схему препаратів «Делагил», «Азатіоприн», «Циклоспорин».

Якщо імуносупресивної терапії не дала очікуваного результату протягом чотирьох років, при наявності множинних рецидивів, побічні ефекти від терапії може бути поставлене питання про трансплантації печінки.




» » Аутоімунний гепатит. Клінічна картина