Хвороба Хашимото - захворювання щитовидної залози

Хвороба Хашимото названа так по імені японського лікаря, вперше в 1912 році описав аутоімунний тиреоїдит - збільшення щитовидної залози. Термін «аутоімунний» («ауто» - сам, свій) означає, що агресія імунної системи, яка в нормі спрямована проти чужих клітин, спрямовується проти своїх, тобто, в даному випадку клітин щитовидної залози, які починають сприйматися організмом, як чужорідні.

Тиреоїдит Хашимото спочатку протікає безсимптомно. Зрідка можуть відчуватися неприємні відчуття і несильні болі в області шиї. При промацуванні можна виявити твердий неоднорідний зоб. Розрізняють два різновиди (типу) аутоімунних захворювань щитовидки: одна з них - базедова хвороба, коли секреція гормонів залози спостерігається в надлишку, інша навпаки - синтез гормонів знижений (мікседема або хвороба Хашимото).

Хашимото хвороба з плином часу проявляється млявістю, сонливістю, сухістю шкіри і волосся, запорами. Починає збільшуватися маса тіла з причини затримки рідини. Симптоми можуть наростати протягом декількох років. Погіршується пам`ять, мислення, з`являється задишка, набряки. Рухи стають повільними, а людина - неповоротким. Порушуються статеві функції: у жінок - менструальний цикл, безпліддя, у чоловіків - зниження статевого потягу, імпотенція. Відзначається також огрубіння рис обличчя, нечіткість мови, брадикардія (уповільнення серцевих скорочень), зміна тембру голосу, кольору шкіри. Так як щитовидна залоза в процесі захворювання продовжує збільшуватися, починають відчуватися симптоми здавлення шиї, відзначається біль під час ковтання, задишка в лежачому положенні.

Захворювання частіше схильні жінки, ніж чоловіки (в 4-7 разів). Причин захворювання хворобою Хашимото декілька. Це може бути спадкове захворювання. Якщо близькі родичі мають патологію щитовидної залози і страждають на цукровий діабет, ймовірність виникнення Хашимото хвороби відчутно підвищується. Провокуючими факторами можуть бути вірусні захворювання, ГРЗ і навіть карієс.

Хвороба Хашимото в запущеній стадії протікає дуже важко. Генералізований набряк призводить до задишки, відзначається перикардит (гостре запалення навколосерцевої сумки), асцит (черевна водянка). Значне погіршення стану може закінчитися гіпотиреоїдний комою. Тому при різкому зниженні тиску, при появі загальмованості або втраті свідомості необхідно терміново звертатися за медичною допомогою.

Ефект медикаментозного лікування у великій мірі залежить від стадії хвороби. Ппоетому чим раніше буде розпочато лікування, тим, природно, краще будуть і результати. Застосовуються два методи лікування: терапевтичний і хірургічний. Деякі гормональні препарати роблять хороший терапевтичний ефект. До таких можна віднести тиреоидин, який симптоми аутоімунного тиреоїдиту призводить до зворотного розвитку, тобто зменшує щитовидну залозу до нормальних розмірів.

Хвороба Хашимото може тривати місяцями і роками. Також довго може тривати і її лікування. Дози препаратів призначаються строго індивідуально. Останнім часом у лікуванні захворювання широко використовуються кортизон, адренокортикотропний гормон або преднізолон. Лікування значно полегшує загальний стан хворих, зменшує явища гіпотиреозу. Задовільні результати відзначені і при опроміненні щитовидної залози рентгенівськими променями.

Але важко розраховувати на особливо значний успіх у випадках, коли в залозі вже настали незворотні зміни. У таких випадках показано хірургічне втручання - тіреоідектомія, яка передбачає повне видалення щитовидної залози або її фрагмента. Після операції призначається замісна терапія, що захищає пацієнта від гіпофункції залози, а також появи пухлини в її частини, що залишилася.

Важливо, щоб пацієнти, які перенесли операцію, як мінімум 2 рази на рік спостерігалися лікарем і суворо дотримувалися рекомендованого їм курсу лікування.