Перелом щиколотки.

Серед усіх травм велику питому вагу займають травми кінцівок. Досить часто зустрічається перелом щиколотки.

Кісточка - відросток, який формує гомілковостопний суглоб. Даний суглоб складається з двох щиколоток: латеральної (розташованої на зовнішній поверхні гомілки) і медіальної (розташованої на внутрішній стороні). За статистикою двадцять відсотків всіх пошкоджень опорно-рухового апарату становить саме перелом щиколотки.

Найбільшому ризику травматизації та перелому схильна зовнішня (латеральна) кісточка (близько вісімдесяти відсотків випадків) і тільки п`ятнадцять - двадцять відсотків припадає на травму медіальної.

Розрізняють декілька видів переломів залежно від особливостей механіки: супінаціонно-який призводить, пронаційний-відвідний і ротаційний. Крім того, в окремі групи виділяють перелом зовнішньої і внутрішньої кісточки, а також відкритий і закритий переломи, перелом зі зміщенням.

Симптоми перелому кісточки - біль, набряк, зміна суглобових контурів, а також порушення функції. Для підтвердження перелому, а також з метою встановлення його механіки і вибору способу лікування проводиться рентгенографія гомілковостопного суглоба.

Лікування перелому кісточки вкрай важко. В першу чергу це пов`язано з тим, що структура гомілковостопного суглоба досить складна, кістки розташовуються поверхово, кровоносне русло в даній області досить легко ранимі. Це обумовлює високий відсоток інвалідизації населення в результаті перелому кісточки (до десяти відсотків).

Перелом щиколотки, лікування якого не проводилося, призводить до порушення зчленування суглобових поверхонь (конгруентності суглоба). Це викликає постійні болі і загрожує формуванням деформуючого артрозу. Дане захворювання призводить до порушень статики і динаміки суглоба, що нерідко закінчується інвалідністю.

Лікування перелому кісточки зводиться до двох основних прийомів: консервативного та оперативного лікування. Консервативне лікування передбачає:

- закриту ручну репозицію, гіпсову іммобілізацію-

- закриту репозицію за допомогою репоніруют пристроїв, гіпсової повязкі-

- репозицію витяжкою з корекцією в подальшому. Найбільшого поширення набула ручна закрита репозиція з накладенням гіпсової пов`язки. У даному випадку використовується накладення гіпсової пов`язки до верхньої третини гомілки типу «чобіток».

Недоліки консервативних методів лікування:

• неможлива повна анатомічна репозиція.

• в гіпсовій пов`язці існує високий ризик розвитку вторинних зміщень після зменшення набряку.

• можливе формування рецидивів межберцового диастаза і підвивиху стопи.

При збільшенні набряку суглоба існує ймовірність формування під гіпсовою пов`язкою епідермальних бульбашок. Крім того, високий ризик утворення постіммобілізаціонних контрактур суглобів, реабілітація при яких може зайняти до восьми - дванадцяти місяців.

Цілями оперативного лікування є: точне зіставлення відламків, відновлення зв`язкового апарату, видалення фрагментів хрящової тканини, а також проведення стабільного остеосинтезу.

Хірургічно перелом щиколотки лікується за допомогою внутрішнього (погружного) або зовнішнього остеосинтезу. Найбільший успіх досягається при остеосинтезі гвинтами, так як, на відміну від спиць, даний варіант остеосинтезу створює можливість точного зіставлення всіх кісткових уламків. Проте використання остеосинтезу за допомогою гвинтів не дозволяє протистояти чинним на кістку силам, тому необхідно додаткове накладення гіпсової пов`язки.

Перелом щиколотки, при якому виконувалася тривала іммобілізація, може призвести до тяжких ускладнень.